Понад два роки команда місії "На щиті" на Дубенщині супроводжує полеглих військових у їхню останню дорогу додому. Люди, більшість з яких самі пережили втрату найрідніших, формують кортежі, координують рух автомобілів, а також взаємодіють з родинами та громадами.
Як проходять такі супроводи та що допомагає команді триматися — розповіла Суспільному кураторка місії "На щиті" Ірина Грищенко.
З її слів, у межах місії учасники виконують різні функції: формують кортежі, забезпечують супровід транспорту та координують організаційні процеси під час виїздів.
"Сьогодні наш ранок розпочинається не з кави, а з двох родин, які втратили найцінніше, яке мали. Ми зараз з дев’ятої години формуємо два кортежі", — зазначила жінка.
Формування команди та організація роботи
За словами Ірини Грищенко, команда місії формувалася поступово упродовж двох з половиною років роботи:
"Спочатку організовувала процес волонтерка Інна Яцина, потім ініціативу перейняла я. Сформувалася команда дуже складно. Більшість дівчат, які зараз у супроводі, втратили своїх найрідніших — чоловіків, коханих, батьків. Переживши власне горе, вони приєдналися до місії".
Обсяги роботи
У команді зазначили, що за час роботи здійснили приблизно тисячу виїздів для супроводу загиблих військовослужбовців.
"Більше тисячі героїв повернулося додому. Бувало, що по 2–3 кортежі за день. Бувало, що Господь давав перепочити день-другий", — зазначила Ірина Грищенко.
Долучення до місії та подальша діяльність
Ірина Грищенко розповіла, що до роботи в місії долучилася випадково, коли її одного разу попросили про допомогу в супроводі:
"У мене тоді день не склався. Друг з церкви подзвонив і попросив допомогти у супроводі, потрібні були авто. Я завжди любила автомобіль, любила дороги. Я поїхала один раз. Потім я не спала. Поїхала другий раз — і зрозуміла, що я тут потрібна".
Жінка додала, що працює майстром манікюру та педикюру.
"Мій кабінетик за останні роки став психологічним кабінетом, куди люди приходять кожен зі своїм болем. Нині основна моя діяльність — супровід місії "На щиті". Клієнтів доводиться інколи переносити на інший час, приймати вечорами. Комусь це не сподобалося — і від мене пішли, але натомість прийшли нові", — зазначила Ірина.
Реакція людей та взаємодія з громадами
За словами кураторки, реакція громад на кортежі змінилася протягом останнього року:
"Раніше бувало таке, що люди відвертали голови, зараз більше долучаються. Зробили зауваження школам, то теж активніші стали. Кожна людина, яка зараз з автівки виходить, знає, що тут везуть найцінніше. До речі, в селах завжди було людно — від маленьких виходять до літніх, які ледь на ногах тримаються".
Зі слів Ірини Грищенко, найбільш боляче їй дивитися на байдужість та чути в свій бік осуд:
"Засуджуть команду, хто в що одягнений, як хто поводиться. А ще багато хто говорить, що нам оплачують це все. Жодного разу нам не заплатила жодна родина, ми не формуємо кортежі за фінансовою спроможністю родини. Якщо ви не можете чимось допомогти команді, не можете співпрацювати, хоча б не засуджуйте".
Сторінки місії "На щиті" у соцмережах
У межах місії "На щиті" також ведуть інформаційну роботу в соціальних мережах. За словами Ірини Грищенко, спочатку вона займалася цим самостійно, однак згодом створили сторінки у Telegram, Instagram та Facebook, де публікують інформацію, фото і відео про супровід кожного героя.
"Зараз маємо мільйони переглядів — і з України, і з-за кордону. Це важливо, про це просять родини. Вони у горі не мають на це часу та сил, а так — їм лишається пам'ятка, і про їхніх героїв знає весь світ", — зазначила Ірина Грищенко.
Вона додала, що ідея фільмувати прощання виникла під час одного з виїздів, коли після супроводу вона залишилася поспілкуватися з мамою загиблого:
"Зйомка відбулася за згодою матері. Вона була така самотня зі своїм болем, виговорилася мені. Потім я опублікувала відео в соцмережах і багато людей поспівчувало, подякувало цій жінці за сина, запитали, чим їй допомогти. І цій мамі стало приємно, що вона не одна, що її підтримують".
Організаційні виклики та фінансування
У місії повідомили, що мають про потребу в ресурсах для забезпечення виїздів, зокрема — транспорті та пальному.
"Інколи не вистачає автомобілів. У когось велика родина, багато друзів, які долучаються. А в когось приєднатися до місії — нікому. Ну й звісно маємо потребу в пальному. Наприклад, за минулий місяць ми витратили на пальне 30-40 тисяч гривень. У нас на сторінці є "банка", куди люди можуть скидати донати", — зазначила Ірина Грищенко.
Завершення роботи та мотивація
Кураторка наголосила, що така діяльність є регулярною та потребує постійного залучення людей і ресурсів:
"У нас ресурс реально занепадає у всіх. Бо це щоденна робота. Інколи думаю, як ми витримуємо. Але у Бога на все свій час. І закінчення війни буде, однозначно".
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
