У селі на Рівненщині під кордоном з Білоруссю люди ставлять собі надмогильні пам'ятники ще за життя. Фото з кладовища, де такі плити поставлені без дати смерті, опублікував священник Павло Дубінець. Він пояснив Суспільному, чому місцеві йдуть на такий крок.
Ставити могильні пам'ятники при житті заведено у селі Гориничі Вараського району. Це село, яке розміщене за два кілометри від білоруського кордону, а кладовище лежить фактично на кордоні, – розповів священник Павло Дубінець.
Молодь з села виїхала, наразі у ньому проживає сім людей. А пам'ятники ставлять за життя, аби потім після смерті нікого цим не обтяжувати.
"У нас люди, які по віку старенькі, більшість одинокі, діти далеко живуть, переважно в Білорусі. Ці люди в селі – самотні і вони як тільки зберуть якусь копієчку, то собі пам'ятника й ставлять. З тих фото, що я виставив, є фотографія тільки одного чоловіка, який ще живий, а решта вже померли", – розповів панотець.
Священник певен, що у кожному селі є люди, які готуються до власної смерті і купують плити, труни чи пам'ятник наперед. Проте, у Гориничах пам'ятники вирішили зберігати безпосередньо на кладовищі, замість тримати їх вдома.
"Нічого дивного в цьому немає. Був випадок одного разу, коли я хоронив покійника, то прийшла бабця до мене і просить освятити пам’ятника. Ну й я пішов. Дивлюся: фотографія є, дата народження написана, прізвище – є все. Питаю: а хто тут похований, бо не пригадую, щоб я хоронив. А вона каже: а то я тут!", – каже Павло Дубінець.
Серед поставлених зараз пам'ятників лише один належить живому чоловікові. Його власник поставив років п'ять тому, проте з того часу переїхав жити у Білорусь до дітей. Але, якщо той чоловік помре, – сказав духівник, то його можуть привезти в рідне село, щоправда, доведеться їхати через Волинь, бо пропускний пункт поруч з селом закритий через карантинні обмеження з березня 2020-го року.
"Якщо взяти навіть Євангеліє і коли Ісуса розіп'яли, то сказано, що Його поклали у новому гробі, який Йосип зробив для себе. Навіть у Біблії у Новому Завіті є такий приклад, що люди за життя робили собі гроби. Приготування до посмертної участі – я не вважаю це гріхом, це для суєвірних людей, забобонних, хто боїться смерті, розмов – то для них, песимізм, страх, навіювання", – зазначив душпастир.
Павло Дубінець звернув увагу, що у Гориничах дату смерті потім на плиті не набивають через неможливість такої дії – на кладовищі просто немає електрики.
У вимираючому селі старенькі живуть ізольовано, до них раз на тиждень приїжджає підприємець, який привозить продукти. Також розрадою для пенсіонерів, за словами священника, стали прикордонники.
Читайте нас у Telegram: екстрені новини та щоденні підсумки
Підписуйтесь на рівненське Суспільне у Viber
