Повідомили про смерть тринадцяти військовослужбовців з Рівненщини — Сергія Симоненка зі Здолбунівської громади, Віктора Чижевського зі Соснівської, Юрія Мартинюка з Бабинської, Володимира Стасюка та Сергія Карука з Бабинської, Валерія Миронова, Богдана Кондратюка та Віталія Бутка з Костопільської, Миколи Шила з Вирівської, Павла Перепилиці з Миляцької, Дениса Сєрова з Бугринської, Олександра Шкарупи з Дядьковицької, Михайла Маринича з Березівської.
Про це поінформували у Facebook тергромад та Рівненської ОДА.
Сергій Симоненко
Сергій Симоненко народився та зростав у селищі Просяна на Дніпропетровщині. У 18 років пішов до армії. Згодом працював далекобійником, водієм пожежного автомобіля, на будівництві.
З початком повномасштабної війни він хотів долучитись до Збройних сил України, проте через стан здоров'я йому не вдалося зробити це відразу. У серпні 2025 року приїхав до Здолбунівської громади, а в грудні того ж року пішов на військову службу.
Помер військовий після хвороби 13 квітня 2026 року.
Попрощалися з бійцем 16 квітня.
Віктор Чижевський
Віктор Чижевський — житель Соснівської громади. Чоловіка мобілізували до війська у грудні 2025 року. Він служив навідником-оператором в механізованому батальйоні.
Інформацію щодо прощання з воїном у громаді повідомлять додатково.
Юрій Мартинюк
Юрій Мартинюк, 1969 року народження, із села Дорогобуж Рівненського району. Військовий помер 12 квітня в населеному пункті Лиман Донецької області.
Інформацію щодо прощання з ним у громаді повідомлять додатково.
Володимир Стасюк
Володимир Стасюк народився 11 лютого 1988 року. Навчався у Великоолексинській загальноосвітній школі. Після її закінчення проходив військову службу в армії. У мирному житті працював у будівельній сфері.
Загинув 17 липня 2024 року під час виконання обов’язків з військової служби у Донецькій області. Майже два роки його вважали безвісти зниклим. Йому було 36 років.
Прощатимуться з Володимиром Стасюком 20 квітня:
- 09:30 — виїзд з міста Рівне;
- 09:45 — зустріч біля церкви села Малий Олексин. Коридор шани пройде вулицями села Великий Олексин: вул. Олексинська (село Малий Олексин) – вулиця Шевченка – вулиця Плевана – вулиця Паркова – вулиця Залізнична, буд. 4;
- 10:10–10:40 — прощання за місцем проживання: с. Великий Олексин, вул. Залізнична, будинок 4;
- 11:10 — заупокійна служба у Свято-Михайлівській церкві (вулиця Олексинська, село Малий Олексин);
- 12:15 — поховання на кладовищі село Малий Олексин (Алея Героїв).
Сергій Карук
Сергій Карук, 1975 року народження, з Великого Олексина. Навчався у Шпанівський загальноосвітній школі, яку закінчив у 1990 році. У Рівненському сільськогосподарському технікумі здобув будівельну освіту. Два роки проходив строкову службу. Працював майстром на будівництві спиртзаводу, охоронцем та машиністом залізнично-будівельних машин 5 розряду.
14 березня 2026 року військовий загинув на Харківщині.
Прощатимуться з ним 17 квітня:
- 09:30 — виїзд жалобного кортежу з міста Рівне;
- 09:50 — зустріч Героя. Формування "живого коридору шани" від адмінбудівлі Шпанівської сільської ради (вулиця Шкільна, 1) до будинку за адресою: вулиця Садова, 11;
- 10:10 – 10:30 — прощання за адресою: села Шпанів, вулиця Садова, 11;
- 10:50 — заупокійна служба у Свято-Петропавлівському храмі села Шпанів;
- 12:15 — поховання на Алеї Героїв кладовища села Шпанів.
Валерій Миронов
Валерій Миронов проживав у селі Жалин Рівненського району. Закінчив місцеву школу, здобув фах за кількома робітничими спеціальностями. Одружився, народилося двійко дітей. Удвох з дружиною їздили за кордон на заробітки, працювали на сільгоспроботах, потім на заводі у Польщі.
У перші дні березня 2022 року Валерій Миронов став до лав ЗСУ, повернувшись з Польщі. Чоловіка зарахували механіком-кулеметником взводу у 251 окремому батальйоні. Служив на Чернігівщині, на Харківщині. Згодом Валерій Миронов став навідником відділення механізованого батальйону 21 окремої механізованої бригади.
Звгинув 54-річний військовослужбовець 22 грудня 2024 року на Курщині. До цього його вважали безвісти зниклим.
Прощатимуться з бійцем 17 квітня:
- 09:30 — загальноміське прощання на майдані Т. Г. Шевченка у Костополі (після завершення церемонії прощання кортеж вирушить до рідного села Жалин);
- 12:00 — заупокійна літія в домівці;
- 12:30 — чин похорону в місцевому храмі.
Богдан Кондратюк
Богдан Кондратюк проживав у Костополі. Навчався у школі №6, закінчив Костопільський будівельно-технологічний коледж. Працював здебільшого на будівництві, їздив на заробітки.
На службу його мобілізували в листопаді 2025 року. Пройшов курс молодого бійця на військовому полігоні, й у складі підрозділу в/ч А5003 вирушив на Краматорський напрямок фронту як стрілець. При першому заході на позицію отримав поранення в ногу унаслідок влучання російського дрона. Після цього з ним зник зв’язок. Три доби про бійця не було жодної інформації, командування готувало сповіщення про зникнення безвісти, та Богдан Кондратюк повернувся, витягнувши пораненого побратима.
У Харкові бійця прооперували, відправили у відпустку та на лікування, він повернувся додому, у Костопіль. Увечері 13 квітня військовослужбовцю стало зле, каретою невідкладної медичної допомоги його доставили в Костопільську лікарню, де уранці наступного дня він помер. Йому було 42 роки.
Попрощалися з військовим 16 квітня.
Віталій Буток
Віталій Буток родом із села Яполоть Рівненського району. До ЗСУ долучився у березні 2022 року. Служив у складі 115 окремої механізованої бригади. Під Лисичанськом Луганської області отримав тяжке поранення. Після лікування та реабілітації навесні 2023-го повернувся на службу як обмежено придатний. Служив на Полтавщині, на Донеччині та на Харківщині.
1 квітня 2026 року солдат Віталій Буток під час виконання бойового завдання загинув поблизу Новоплатонівки Ізюмського району на Харківщині.
Попрощалися з воїном 14 квітня.
Микола Шило
Микола Шило — житель села Чудель Сарненського району. У 2025 році військовий був звільнений зі служби за станом здоров’я. Помер у лікарні. Йому було 40 років.
Попрощалися з Миколою Шилом 16 квітня.
Михайло Маринич
Михайло Маринич — уродженець села Березове Сарненського району, проживав у селі Заболоття. Під час служби був розвідником — помічником гранатометника розвідувальної групи.
15 березня 2023 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Красна Гора Бахмутського району Донецької області, військовий зник безвісти. Після проведення репатріаційних заходів та експертизи ДНК підтвердили загибель воїна.
Попрощалися з воїном 15 квітня.
Павло Перепилиця
Павло Перепилиця народився і виріс у селі Жадень Сарненського району. У 1991–2000 роках навчався у Жаденській загальноосвітній школі І–ІІ ступенів. З 2000 по 2004 рік здобував освіту у Мирогощанському аграрно-фаховому коледжі за спеціальністю "Агрономія". Трудову діяльність розпочав механізатором, потім працював пожежником у Висоцькому лісгоспі.
Його мобілізували до лав ЗСУ 6 листопада 2023 року. Він проходив службу стрільцем штурмової роти військової частини А3488.
Загинув 8 грудня 2023 року під час артилерійського обстрілу військ РФ в районі міста Бахмут Донецької області. Його вважали зниклим безвісти.
Інформацію щодо прощання з бійцем у громаді повідомлять додатково.
Денис Сєров
Денис Сєров — житель села Посягва Рівненського району. У червні 2024 року був призваний на військову службу з міста Івано-Франківськ. Служив стрілецем-снайпером механізованого взводу.
20 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Красногорівки Донецької області внаслідок російського удару безпілотника загинув.
Попрощалися з військовослужбовцем 14 квітня.
Олександр Шкарупа
Олександр Шкарупа народився 23 травня 1973 року, проживав у селі Дядьковичі Рівненського району. Загинув воїн 4 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Комишуваха Запорізької області.
Попрощалися з ним 15 квітня.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
