Втратила чоловіка під час розмінування Харківщини, а через три роки долучилась до служби в тому ж підрозділі. Така історія Анни Храбан, дружини начальника вибухотехнічної служби Нацполіції в Рівненській області Олександра Мамчура. Жінка розповідає: рішення стити вибухотехніком поліції вона ухвалила свідомо.
Про пам’ять, родину, навчання і новий етап життя — Анни Храбан розповіла Суспільному.
Я це рішення прийняла, коли пройшло три роки після загибелі чоловіка
Анна Храбан підіймає в небо розвідувальний безпілотник. З 1 січня жінка навчається у підрозіділі вибухотехніків, який раніше очолював її чоловік — підполковник поліції Олександр Мамчур. Він загинув 4 жовтня 2022 року під час розмінування Харківщини.
"Я це рішення прийняла, коли пройшло три роки після загибелі чоловіка. У перші дні мені було складно, тому що після його загибелі я забирала його речі звідси. І мені було незвично, що я тепер сюди привожу свої речі. Я забирала його форму, тепер сюди свою форму привезла", — Анна Храбар ділиться, що долучитись до лав вибухотехніків Національної поліції Рівненщини було свідомим рішенням, оскільки вона має досвід роботи у структурах МВС.
"Взагалі за освітою я економіст і працювала раніше згідно зі своєю освітою. Коли познайомилася з Олександром, ми одружилися, у нас народився син, і вже з декретної відпустки я змінила свою професію — пішла працювати в Рівненський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр. Працювала судовим експертом понад п'ять років".
Після звільнення Київщини у 2022 році Олександр Мамчур двічі їздив розміновувати Бучу, Ірпінь та Гостомель. Потому, після короткої відпустки, він поїхав на Харківщину. Цей виїзд для 36-річного підполковника поліції став останнім.
"Він через кілька днів уже мав повернутися, закінчувалась його ротація. Ми спілкувалися за годину до його смерті по телефону. Говорили, листувалися. І зранку мені сказали, що загинув. Загинув він увечері, але мені про це сказали зранку".
Він боявся, що я так само можу з роботи не повернутися, як тато
Найважче, пригадує Анна, було повідомити про загибель Олександра їхньому п’ятирічному сину Анатолію:
"У той день, коли були похорони, син там не був. Мені допомагали друзі, вони були з дитиною. Я хотіла, щоб усе це пройшло без нього. Син почав боятися будь-якої роботи... Він боявся, що я так само можу з роботи не повернутися, як тато. Я йому запропонувала намалювати малюнок. В мене ще є племінниця такого самого віку, як син. І ми поклали ці малюнки в кульки і пустили їх в небо — до Саші. Так я пояснила: «Ти не можеш йому дзвонити, писати. То давай ми кульку відправимо в небо, і це так буде, як повідомлення для тата».
Я забирала його форму, тепер сюди свою форму привезла
Попереду на Анну Храбан чекає продовження навчання та стажування. Після його закінчення вона служитиме в Управлінні вибухотехнічної служби за спеціалізацією, яку обере згодом.
"У нас є деякі речі, які нагадують про наших хлопців, і я просто переживав, як Аня, коли в нас буде в підрозділі, як вона це психологічно сприймає. Хвилююсь одинаково за всіх. Перше і основне — це збереження життя і здоров'я особового складу. Плюс тут накладається цей момент, що Аня, дружина вибухотехніка, вона тут поруч з нами, і вона жінка, і ми повинні її оберігати", — пояснив начальник управління вибухотехнічної служби Нацполіції в Рівненській області Валерій Крутой.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
