Родини зниклих безвісти та полонених українських військових вийшли на останню у 2025 році акцію "Не мовчи! Полон вбиває!" у центрі Рівного. Вони нагадали про тих, чия доля досі невідома, та закликали суспільство не мовчати. Під час акції учасники прикрасили "Ялинку надії". На новорічне дерево повісили шеврони бригад, у яких служили їхні рідні, як символ віри, єдності та очікування повернення кожного бійця додому.
Остання у 2025 році акція “Не мовчи! Полон вбиває!” відбулася у центрі Рівного 28 грудня.
"Стою за свого сина Назарука Василя. Це самий найменший синочок, радість така була, а тепер... Вже третій рік пішов, як його немає, не знаю де. Але я вірю,чекаю, надіюся. В 2023-му в липні 18 числа пішов на завдання і зник", — поділилася матір зниклого безвісти воїна Ірина.
Син рівнянки Людмили — Сергій зник безвісти у березні 2025 року на Курському напрямку.
"Я стою за сина свого. Я хочу, щоб він швидше повернувся. Я благаю Бога, щоб він швидше повернувся, щоб він був живий, здоровий, неушкоджений. Це дуже важко, коли не можна почути від дитини своєї словечко", — розповіла вона.
16 січня буде рік, як чоловік Катерини зник безвісти, жінка не знає, що з ним:
"Відразу сказали хлопці, що подзвонили його побратими, це було 17 січня п’ята вечора, і сказали, що його вбили, але, на жаль тіло не вдалося забрати. І так до цього часу ми не знаємо, де він, що він".
Лариса чекає з російського полону чоловіка. Її син, якому майже три роки, ще ніколи не бачив свого тата.
"За всіх хлопців, які зараз перебувають в полоні, які знаходяться безвісти, потрібно за них постійно нагадувати. Тобто, щоб суспільство знало, що дуже багато наших хлопців, які захищали, зараз перебувають в невідомості. З першого моменту, коли я дізналася, що в мене чоловік знаходиться в полоні, я не знала, що почати робити. Почала спілкуватися з рідними, які також в цій самій біді, почали підтримувати один одного", — зазначила Лариса.
Під час акції рідні зниклих безвісти та полонених військових прикрасили “Ялинку надії”. На новорічне дерево вони повісили шеврони бригад, де служили їхні родичі.
"Насправді, нас з кожною акцією стає більше. Ми будемо виходити до тих пір, поки кожен не повернеться. Тобто, все, що в наших зусиллях, все, що ми можемо зробити, це найменше, мінімум — це просто виходити, нагадувати, об'єднуватись, один одного підтримувати, бо основна ціна — це, дійсно, підтримка один одного", — пояснила організаторка акції у Рівному Вікторія.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
