За 19 кілометрів від Рівного на пагорбах розташоване село Білівські Хутори. Там постійно проживають не більше двох десятків людей. За кілька кілометрів від села розташоване давньоруське городище — Білівські пагорби, які в народі називають "Рівненською Ісландією".
Уляна переїхала у Білівські Хутори 15 років тому з міста Дубровиця. Тепер жінка живе сама, а її діти — у монастирі Різдва Богородиці, який розташований за два будинки від неї.
"Нормально тут живеться. Шкода, що немає транспорту. Маршрутка двічі на тиждень їздить, то немає як їхати. А так, нормально, працюю на полі, маю собі їжу, а що старій бабі потрібно вже", — розповіла місцева жителька.
За кілька будинків від неї живе Леонід із дружиною та сином. Проживають вони у батьківській хаті, займаються господарством та вирощують малину. Має трактор, тим і заробляє на життя.
"Потрібно по селу допомогти трохи людям і заодно собі трішки заробити. Роботи тут немає взагалі. Потрібно по сусідніх селах шукати, а до них ще потрібно добратися. Якщо зарплатня дозволяє — то так, а якщо виїздити по такій дорозі, то ні. Пішки не находишся", — зауважив житель Білівських Хуторів Леонід.
Двоє синів місцевої жительки Віри — у війську. Її чоловік помер пів року тому, через це Леонід допомагає їй обробляти город: засіває пшеницю та озимий ячмінь.
"Якби не він, ми б тут пропали. Що ми можемо самі жінки? Нічого. Тут 60 соток ділянка, тому є що робити. Колись багато людей у селі було, а потім усе менше й менше. Приблизно 200 дітей у місцевій школі було. Я ще тут закінчувала вісім класів, а далі у село Білів ходили", — розповіла жінка.
