Відновленням стародавніх сокир і козацьких чеканів, а також виготовленням індіанських томагавків займається Михайло Бульботка з Володимирця на Рівненщині. У щоденному житті він — учитель фізкультури, а вдома дає сокирам нове життя. Ідея реставрації виникла після перегляду відео в інтернеті, де зі старого іржавого інструмента робили блискучий і відполірований. З того часу через руки Михайла Бульботки пройшли десятки старовинних предметів, яким по кілька століть.
Процес відновлення сокир — перша історія нового проєкту "Власноруч"«Власноруч» — це серія історій про жителів Рівненщини, які творять своїми руками. Герої проєкту лагодять, плетуть, шиють, майструють, відновлюють старовинні речі чи виготовляють нові. У їхніх руках — мазут, іржа, тісто чи нитки, а за кожною справою стоїть особиста історія та життя в громаді. Цей проєкт — не лише про ремесло, а насамперед про людей, які щодня творять довкола себе світ власноруч. від Суспільне Рівне.
"Починав із робочих сокир, тепер відновлюю історичні"
"Цим я займаюся орієнтовно чотири роки. Сокири я шукаю в інтернеті або на металобрухті. Починалося все з робочих сокир минулого століття, історичні теж подобалися, але я боявся зіпсувати, скажімо так, артефакт. Хтось здає їх на метал, бо вони вже не потрібні, але там трапляються доволі цікаві екземпляри. У Facebook є групи, де люди реставрують старовинні сокири. Дуже класні майстри — дивишся на їхні вироби, і це заворожує. Мені до такого ще дуже далеко, але хочеться навчитися так само. Потроху практикую. Щоразу виходить можливо краще, можливо інакше, але якось так і вчуся — методом проб і помилок.
Як сокира отримує нове життя
"Основні етапи процесу відновлення на прикладі двох сокир. На мою думку, це чекани XVI–XVIII століть, десь у таких межах. Та, що зараз сохне – вона цікавіша, має клеймо майстра. Вона була лопнута, погнута, я її вирівняв, приварив та зачистив. Друга сокира вже пройшла етап очищення від корозії та сушіння. Потрібно виготовити для неї руків’я. Для цього використовую ясен, деревина якого має дуже хорошу структуру і добре служить. Клиночок буде з акації. Потім обпалюємо деревину і насаджуємо сокиру, підганяємо, опісля – просочуємо льняною олією. Й таким чином чергова сокира врятована – замість того, щоб бути десь переплавленою на металобрухті, вона отримала нове життя".
Сокири у подарунок рідним і друзям
"Дружині подобаються сувенірні, поліровані сокири з малюнками, а старшому сину — чим старіша, тим краще. Питає: «Тату, яка найстаріша?» — відповідаю: «Для цієї — 1000 років». — «О, це моя улюблена». А молодшому сину всі подобаються: йому лише рік, і до чого дотягнеться – те й подобається. Усім близьким знайомим я зробив сокири просто так у вигляді подарунків — батьку, брату, тестю, швагру, друзям, кумам — просто так дарую при нагоді.
"Кожна сокира залишає на мені спогад"
"Кожна сокира залишає на мені спогад. Я інколи дряпаюся нею до крові. Найчастіше в мене візит до офтальмолога. Я не знаю, скільки разів я вже був — можливо 10, можливо менше, можливо більше. Це хобі приносить мені задоволення, бо воно морально відволікає від основної роботи та від проблем. Це хобі, мабуть, не я обрав, а воно мене обрало, тому що так сталося, що мене це непомітно затягнуло. Буває, що попрацював і думаєш: все, більше не буду, не хочу. Минув час, кілька днів, тиждень, і тягне назад — хочеться знову щось відновити, дати друге життя".
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
