Після початку повномасштабного вторгнення РФ Антон Борисов залишив роботу у Луцькій міській раді та добровільно пішов служити у Збройні сили України. На Куп’янському напрямку чоловік став гранатометником, пройшов бої, обстріли та врятував життя побратиму. Наразі він — інструктор в одному з навчальних центрів Сухопутних військ та учасник ветеранських спортивних змагань.
"Працював у Луцькій міській раді в департаменті муніципальної варти. Почалась повномасштабна війна, я ще пропрацював місяці чотири й 26 липня добровільно вступив у лави Збройних сил України", — розповів військовий.
Антон Борисов зауважив, що обирав підрозділ, який був ближчим до його дому. Таким виявилася 14 окрема механізована бригада, яка базується у місті Володимир на Волині.
"Ми були у такому населеному пункті, де було ще світло, в деяких будинках навіть була вода. Були моменти, коли переїжджали з одного місця на інше, то ми зимою як купалися — просто діставали воду з колодязя, або ходили до річки, були й такі моменти. У нашого старшини був Starlink і ми користувались ним, коли виходили з хлопцями з позицій. Ну, звичайно, на позиції телефон ніхто не брав, а коли виходили, то могли вже таким благом, як Starlink, скористуватись", — зауважив чоловік.
Боєць розповів про свій найбільш пам'ятний момент:
"Це, коли ми їхали на БМПБойова машина піхоти, то діти виходили до дороги і нам махали ручками, і так само їхні батьки. Цей момент мені сподобався найбільше, бо люди раділи, що ми приїхали вигнати окупанта із наших територій".
Зі слів Антона Борисова, його перший бойовий вихід відбувся поблизу населеного пункту Новоселівка, що в Куп'янському районі.
"Там хлопець, так само як і я, вперше виходив на позиції. Ми там відстояли, нас хлопці поміняли і під час виходу почався артилерійський обстріл, і також нам у потилицю стріляли з кулемета, але далі, бо кулі свистіли над головою. Один із групи повернув праворуч і наступив на "пелюстка" — протипіхотну міну. Йому відірвало пів стопи. Уночі нічого не було видно, але він почав кричати: «Нога!», і я йому накладав турнікет. Потім ми його ще майже два кілометри тягнули по болоту у бік БМП на евакуацію", — поділився військовий.
Антон Борисов розповів, яким було його життя до повномасштабного вторгнення та після того, як він приєднався до лав ЗСУ:
"До і після". До — це чудові дні, які ти проводив із сім'єю завжди і тобі всього вистачало, ти знав, що живеш у достатку. Я б сказав, не бачиш біди. Коли я пішов служити туди, я побачив ці всі зруйновані будинки. Люди не знають, де купити хліб. Що таке взагалі "купити", бо його не привозять. Побачив бідність, як люди виживають. І коли повернувся після поранення, то зрозумів, що, в принципі, ми непогано тут живемо, у нас всього достатньо. Ми іноді не задумуємось, як може бути погано тим людям, які знаходяться там".
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
