Наталія, Ольга та Валентина – бійчині мобільної вогневої групи Першої Галицько-Волинської радіотехнічної бригади. Наприкінці минулого року вони збили російську ракету на Рівненщині, за що отримали відзнаку від тодішнього міністра оборони.
Сьогодні жінки продовжують захищати українське небо – як саме, розповідають у матеріалі Суспільного.
Мобільна вогнева група Першої Галицько-Волинської радіотехнічної бригади в жовтні 2024 року збила російську крилату ракету. За цим збиттям – бійчині Наталія, Ольга та Валентина.
Наталя прийшла на службу у 2021 році. До цього працювала вихователькою у дитячому садку, а тепер – стрільчиня-зенітниця.
"Я людина, яка любить змінювати обставини. Не тримаюсь ні за що, люблю взагалі випробовувати життя. Тому якихось таких кардинальних рішень чи, наприклад, серйозних обставин, щоб змінити щось, — мені не треба", — розповіла стрільчиня-зенітниця Наталія Грабарчук.
Її посестра Ольга військовий шлях розпочала 26 років тому. За освітою вона вчителька, тепер працює звʼязківицею. Її чоловік – військовий, Олександр Максименко загинув у 2023-му році на Донеччині.
"Моя мама запитала мене, чи хтось з жінок написав рапорт на звільнення, бо в кожної є діти. Я так само мама двох дітей. От, і я сказала, що жодна жінка не написала рапорт на звільнення. Мама каже: «Я пишаюся такими дівчатами, як ви, я так і знала, що так все й буде»", — пригадала Ольга Максименко.
Валентина – військова з 1994 року. Одне з її завдань – спостереження за повітряними цілями.
"Це наша сім'я, тому що ми в цей час ми перебуваємо всі разом, і це для нас є сім'я", — зазначила механік роти зв’язку Валентина Стеблевець.
У листопаді 2024 року Наталія збила крилату ракету з переносного зенітно-ракетного комплексу "Ігла", який важить 18 кілограмів.
"Він нелегкий. Чи зручно? Все зручно, пристосовуємося. Це важко, але це постійно треба", — пояснила стрільчиня-зенітниця Наталія Грабарчук.
За збиття ракети – Наталя, Ольга і Валентина отримали відзнаки від тодішнього міністра оборони Рустема Умєрова.
"Уваги не хотілося це 100%, тому що хочеться просто виконувати обов'язки, максимально корисно, правильно і ефектно. А те, що ж це стало резонансом — це тільки відео і емоційне, мабуть, сприйняття народом цього всього, що відбулося. Хоча насправді, коли йдуть повітряні цілі, про таке взагалі не думаєш", — поділилася стрільчиня-зенітниця Наталія Грабарчук.
"Коли було збиття нашої ракети, я знімала на відео, вела ще відеофіксацію, коригувала Наталю. І рука тремтить насправді, але ти не задумуєшся над тим, чи тобі страшно, чи не страшно. Вже потім розумієш, що в тебе діти, що в твоїх дітей залишилась ти одна, але просто виконуєш свої обов'язки. От тоді страшно. Але і далі їздимо, далі працюємо. Вважаю, що ми були справжньою командою. Ми були згуртовані, кожен виконував чітко, чув одне одного. Не зважати на будь-що — і тоді буде результат", — підсумувала Ольга Максименко.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
