Найстарша жителька Великоомелянської громади, що на Рівненщині, Надія Ільницька розповіла Суспільному про свою юність й про те, що бачила євреїв, яких вели на розстріл у Сосонки. Німецькі військові вбили її маму. У 102 роки вона продовжує вишивати рушники та картини, яких у жінки назбиралася колекція. Надія Ільницька зазначила, що молиться Богу, аби дожити до перемоги України й побачити її вільною.
"Я закінчила п'ять класів, то було за Польщі, поляки у нас були. Нас було четверо, а тато один працював у млині. У нас млин польський був, а орендував його єврей. Тато став у нього робітником. Я як п'ять класів закінчила, то пішла до вчителя глядіти дитинку. Треба викупати і нагодувати, бо вони обоє ідуть у школу, а я залишаюсь з тим маленьким дитятком. Збишек звали хлопчика і я залишилась у них", — розповіла Надія Ільницька.
Жінка додала:
"Вони були на квартирі у чехів, я кажу до чешки: «А якщо я зварю обід?» Вона каже: «Надю, тож ти ще дитина, та й немовля доглядаєш». Я думала, що сподобаюсь їм, думала зварити червоний борщ. Чую каструльками й кришками брязкають. Приходять: «А хто варив?». Чешка каже: «Надічка варила». Відповідають: «Ну, якщо Надічка, наливай нам». Налила їм перше, насипала друге, зробила биточки й кашу заварила до биточків і компот зварила. Вони, то на мене, то на їжу, то знову на мене, то на їжу".
Довгожителька пригадала, як євреїв вели на розстріл у Сосонках.
"Я на дорозі працювала, всяку біду бачила. І добре, і погане, і двічі під кулею була. Це ж я молоденька була, тільки вийшла заміж, коли війна розпочалася. Гнали [євреїв — ред.] кілометри з Дубна на Рівне по асфальту, а в нас колодязь був над дорогою. Вони схотіли води, бідненькі. Попросилися, а кругом них були німці, оточували. Я якраз крутила воду, як вони їх гнали. Один підійшов до мене і каже: «Доню, нами розчинять, а вами замісять, українцями. Пам'ятай собі, що я тобі сказав, що нами розчинять, а вами замісять». Багато євреїв гнали німці, напевно зо дві тисячі... Гнали їх на Рівне. Деякі втікали, то стріляли у них. То краще на ходу, щоб вбили, аби лиш не мучили", — зауважила Надія Ільницька.
З її слів, матір довгожительки вбили німці:
"Нагнали повну церкву людей, і німці привезли дві бочки бензину. У нас в селі жила німка, вийшла заміж за українця і вона врятувала всіх. Поговорила з німцями, і сказали вони їй, скільки потрібно принести масла, курей, яєць і всього. Вона пішла в село, по чехах назбирала і принесла — тоді вони всіх випустили. Тоді багато побігли в ліс, — і моя мати. Як побачила вона, що зганяють людей в церкву, щоб спалити, то стала втікати у ліс. Так їх всіх побили німці".
Жінка також пригадала, як їздила забирати тіло матері.
"Мені сказали, що мама твоя забита. Німці вбили недалеко від лісу. Я зранку встаю, кажу чоловіку: «Запрягай мені коня, я поїду по маму». Каже: «То ж тебе німці вб'ють». Відповідаю: «Не вб'ють, я ж маю документ, що працюю на дорозі, а якщо вб'ють, то разом із мамою ляжу в могилу». До хати до себе привезла маму і тиждень вона лежала мертва в хаті. Сусід зробив гріб, помили разом з татом маму і поклали в нього. І ось так мама лежала в гробі, а ми спали", — зазначила Надія Ільницька.
Вона додала, що аби поховати матір, звернулася до священника:
"Вже стали в мами опадати очі. Кажу: «Треба їхати до священника», а йому заборонили людей хоронити. Сказав священник викопати яму і закопати її у нас в садку, а коли німці дозволять, то викопаємо і завеземо на кладовище. Кажу: «Невже я маму отут закопуватиму у садку?». Викопали могилу, як сонце сідало, то завезли, священник запечатав гроб, і ми маму спустили, засипали й отак приїхали... А скільки ж мені тоді було? 19 років".
Надія Ільницька зазначила, що раніше тримала господарство.
"Тримала корову, двох свиней завжди. Кінь був, я ним орала. Я була трактористкою рік у колгоспі", — розповіла жінка.
Вона зауважила, що вишивати почала у молодості.
"Я такі гарні картини вишивала. Дівчата йшли заміж, то треба ж було дати і рушники, і все. Казав до мене сусід, уже небіжчик: «Коли ти, Надю, спиш? Я коли не встану вночі, то світиться у тебе в хаті. Що ж ти вночі робиш?» Кажу: «А що таке? Я вишиваю». Каже: «Ти що, маленька? Друга ночі, а ти ще світиш?!». А я в такий час саме вишиваю до третьої ночі. На годину чи на дві засну, а тоді треба вставати й варити їсти", — розповіла довгожителька.
Жінка розповіла, що мріє побачити вільною Україну.
"Щоб хоч мене Бог потримав, щоб мені побачити, якою ж буде та Україна. Чи ми заслужили щось, чи не заслужили. Думаю, ми заслужили. Ми стільки років за незалежність боролися. Я — за Україну", — пояснила Надія Ільницька.
Раніше Суспільне розповідало про те, що Надії Ільницькій провели хірургічне втручання медики Рівненської обласної клінічної лікарні. Попередньо у пацієнтки діагностували защемлену стегнову хворобу, ускладнену странгуляційною кишковою непрохідністю. Операція пройшла успішно. Пацієнтку виписали у задовільному стані.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
