21-річний піхотинець Роман Тимофієнко три роки служить у лавах Третьої штурмової бригади. Він брав участь у боях на Авдіївському та Харківському напрямках. До цього чоловік перебував в окупації та допомагав українським військовим, а коли йому виповнилось 18 — почав шукати способи потрапити у військо. У березні 2025 року Роман отримав поранення та зараз лікується на Рівненщині.
Військовослужбовець Роман Тимофієнко родом із міста Нова Каховка, що на Херсонщині:
"Це місто, напевно, буде у моєму житті головним, бо це — моє дитинство, моя юність, моє перше кохання, перша компанія, перша перемога і перша поразка. Хотілося б прожити у ньому до старості. Чи я вірю в те, що буде деокупація міста? Вірю, але не на всі 100%. Бо це дуже важко — форсувати лівий берег".
Після початку повномасштабного вторгнення армії РФ в Україну, чоловік, бувши в окупації, допомагав українським військовослужбовцям. Разом з друзями він відправляв координати техніки, яка була розташована у Новій Каховці, а також відвідував та організовував мітинги.
"Ми масово виходили і давали зрозуміти, що ми їм не раді, що вони не прийшли сюди, бо ми їх кликали. Ніхто їх не кликав, ми жили своїм життям. Мені місяця окупації було більше ніж достатньо. Я за місяць зробив там багато всього. Якби я залишився, то потім уже невідомо, що зі мною було б. Бо ті люди, які лишилися там, які були організаторами цих заходів, їх почали виловлювати, знаходити, відправляти "на підвали", катувати", — повідомив Роман Тимофієнко.
Чоловік розповів, як потрапив у Третю штурмову бригаду:
"Я пройшов певний шлях, перш ніж потрапити у військо, я проїхав чотири області, двічі був у Києві. Приходив у кожен військкомат, стукав у двері і просився воювати. Мене не брали, бо було 18 років. І я почекав, доки мені буде 19, та мене все одно не брали. І я якось познайомився з чоловіком, він також з окупованої території, з лівого берега, і він мені каже: «Є ССО "Азов", ти можеш поїхати туди, молодих пацанів беруть»".
Роман Тимофієнко отримав спеціальність стрільця, оскільки хотів служити у піхоті:
"Я прийшов і кажу: «Все, давайте мене в піхоту, я більше нікуди не хочу». Мене сильно відмовляли від піхоти, казали, що «навіщо воно тобі треба», а я хотів в піхоту. Перший мій бойовий вихід був у 2023 році".
Роман розповів, що вперше побачив російського солдата в Авдіївці:
"Я трохи розгубився, бо не був до цього готовий, просто ось так побачитись і перекинутись очима. Але завдяки моїм побратимам, у яких великий досвід, я розгубився лише на кілька секунд. Авдіївка — це було дуже важко. Не лише для нас, а й для командно-спостережного пункту, для суміжних підрозділів. Це була важка кампанія, але ми вистояли".
Піхотинець зазначив, що отримав поранення внаслідок скиду дрона, коли допомагав евакуйовувати двох побратимів:
"У нас "затрьохсотились" побратими, було два "трьохсотих". Це був друг "Лєший" і друг "Рейх". У них у обох були поранення в кінцівки. У них були турнікети на ногах, вони не ходили. І звичайно, потрібно було їх дістати на евакуацію. Ми їх дістали і нас підловили. Я так "затрьохсотився" — прилетів дрон і скинув скид. Ми подавали на евакуацію двох "триста", а в підсумку виїхали шестеро "трьохсотих". Я коли отримав поранення — у мене все дзвеніло у вухах, боліла голова, і я був трохи дезорієнтований".
Боєць отримав вогнепальне осколкове поранення 18 березня 2025 року, поінформувала лікарка Ольга Стасюк:
"Поранення голови, грудей, верхніх кінцівок. Також у Романа забій головного мозку. Він працює, не зупиняється, ніколи не скаржиться, що йому болить, що він не може чи не хоче. Він працює і унаслідок цього має хороший результат".
Зі слів фізичного терапевта Павла Дячука, Роман з позитивом проходить процедури та не пропускає їх.
"Ми маємо боротися за націю, маємо виборювати те, що у нас є. Маємо стояти за те, що є і за те, що буде в майбутньому", — додав військовослужбовець.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
