Дмитро Устименко з Полтави добровільно став на захист України. Отримав поранення на Донеччині, йому ампутували ногу. Про службу у війську, своє життя зараз та плани на майбутнє ветеран розповів Суспільному у матеріалі до Дня захисників та захисниць, який щорічно відзначають 1 жовтня.
Дмитрові Устименкові 29. До повномасштабної війни Росії проти України він був ІТ-вцем. У квітні 2022-го долучився до війська. Раніше не зміг це зробити, бо йому відмовляли через брак досвіду.
"Перший час їздили по блокпостах, возили хлопцям "коктейлі Молотова", деякі хлопці заступали на чергування з військовими, з поліцейськими. Мені дзвонить мій колишній колега і каже: "По вашій спеціальності, по якій ви працюєте, є вакантні посади". Я потрапив на посаду дешифрувальника розвідувальних матеріалів з безпілотних літальних апаратів", – розповів Дмитро Устименко.
Чоловік служив у розвідувальному підрозділі, також був інструктором, займався підготовкою особового складу на полігоні та одночасно виконував інші завдання. Служив на Сумському, Харківському та Донецькому напрямках. У Бахмутському районі отримав поранення. Це сталося на 11-й день утримання оборони
"Ми вийшли на перезмінку, можна так сказати. І під час виходу з цієї позиції я просто відбігаю метрів 20, і чую позаду пуск, "вихід". Як мені здалося, це дуже схоже було за ознаками на протитанкову керовану ракету. Ця ракета втрапила близько 30 сантиметрів у землю просто біля ноги. Тільки випав цей білий сніг, і ти сидиш, дивишся, а з-під тебе просто починає пляма ця рости (крові – ред.)".
Дмитро самостійно наклав турнікет, після чого його евакуювали. Військового лікували у кількох медзакладах, в одному з них ампутували ліву ногу.
Я заснув ― нога була, я прокинувся ― її вже нема. Перше, що я загуглив це евтаназія
За словами ветерана, у деяких лікарнях до поранених не ставилися з належною увагою. Протез для кінцівки виготовляли кілька разів, зробили підходящий аж після зміни закладу, розповів ветеран.
Я і досі звикаю, якщо чесно. Бо буває таке, що не ти обираєш куди ти йдеш сьогодні, а нога обирає, чи ти взагалі кудись ідеш.
Дмитра Устименка визнали непридатним для служби й виключили з військового обліку. Нині він шукає шляхи поновлення у війську.
Я не розумію, як можна повернутися у цивільне життя, коли в країні війна, коли ти маєш певний досвід, ти можеш бути корисний там. Так, це не бойова посада, але я вважаю, що є купа інших адміністративних посад і в тому числі навчальних посад, таких як інструктор.
За словами Дмитра Устименка, кожен українець має або бути у війську, або допомагати армії іншими способами.
30 років країну до війни ніхто не готував. Про що ми говоримо, про які протези, про які наслідки війни, про яку ветеранську політику? Війна ― це піт, кров, бруд, це морда в болоті. Це рвані штани, берці. І в гарному випадку, якщо це тільки берці, а не ноги, як в мене.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | TikTok
