22 січня у Полтаві влаштували панахиду за Дмитром Пушкарем, Андрієм Неізвідським, Андрієм Середою та Вячеславом Чернихевичем. Вони захищали Україну від російського вторгнення.
Прощання розпочали близько 10:00 біля Свято-Успенського собору ПЦУ. Попрощатися з воїнами прийшли рідні, близькі та побратими. Про це з місця прощання повідомила кореспондентка Суспільного.
Інформацію про воїнів Суспільному надав начальник групи морально-психологічного забезпечення міського терцентру комплектування Сергій Шкурупій.
39-річний старший солдат Дмитро Пушкар народився та проживав у Полтаві. Призвали бійця 26 лютого 2022-го року на посаду старшого навідника мінометного взводу. У бійця лишилися батьки, брат і дочка. Брат загиблого Дмитра Пушкаря Антон Пушкар Суспільному розповів:
"Він служив у 116-й (бригаді ― ред.) ТрО, полтавській. Останній рік захищав Україну на Донецькому напрямку у мінометному батальйоні. Це було його рішення. Він нам усім сказав, що хоче захищати нас усіх і піти до лав Збройних сил. У бліндаж, де вони виконували бойове завдання прилетіла авіабомба. Всі загинули, хто там був".
Побратимом Дмитра був 48-річний старший сержант Андрій Неізвідський. До війська полтавець пішов 27 лютого 2022-го року. Служив на посаді командира міномета.
Захисники загинули під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку. У їхні позиції влучила авіаційна бомба, бійці отримали численні несумісні з життям поранення. Сталося це 15 січня 2024-го року.
25-річний солдат Андрій Середа народився у Диканській громаді. Мобілізували захисника 24 липня 2023-го року. Він служив на посаді стрільця-снайпера аеромобільного відділення у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Загинув воїн, виконуючи бойове завдання на Донецькому напрямку. 21 вересня 2023-го він отримав поранення, які були несумісні з життям. З вересня його вважали зниклим безвісти, розповіла його бабуся Наталія Середа:
"Ми 17 вересня з ним порозмовляли ― і все. Після того більше я його не чула. Скільки його шукали, усіма способами. Я сподівалась, що він живий. Два тижні тому, у нього син є, Ілля, у нього взяли ДНК. Знайшли рештки, і 99,9% показав тест, що він (Андрій Середа ― ред.)".
57-річний солдат Вячеслав Чернихевич був родом із Полтави. Його призвали 31 серпня 2022-го року. Служив захисник у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади на посаді старшого водія.
Помер воїн у полтавській лікарні під час тривалого лікування 18 січня 2024-го року. Як розповіла Суспільному знайома бійця Світлана Хоменко, у нього залишилися дружина, дочка і син.
"Спочатку ми й не знали, що він так вирішив. Потім вже дружина його розповіла, що Славко пішов. Його прооперували і сказали, що вже пізно, допомогти не можна. Його привезли в Полтаву, і того ж дня дочка їздила та забрала його", ― розповіла знайома воїна Світлана Хоменко.
Усіх бійців поховали на Затуринському кладовищі у Полтавській громаді.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
