Петицію про присвоєння посмертного звання Герой України бійцю Сергію Козачинському з Полтавщини створила його дружина. Військовий загинув поблизу села Мазанівка, що на Донеччині. Про це Суспільному розповіла авторка петиції Наталія Козачинська.
Цивільне життя Сергія Козачинського
Сергій Козачинський народився і проживав у місті Карлівка. Навчався у місцевій гімназії, потім в училищі.
"Він працював трактористом у Карлівці. Я його знаю ще зі школи. Ми 8 років були у офіційному шлюбі", – каже дружина.
Військова служба Сергія Козачинського
Сергій Козачинський із 2014-го року був в зоні АТО. Пішов туди добровольцем, каже дружина.
"Він був у "гарячих точках" – Щастя, Зайцеве, Авдіївка та Піски. 2016-го був підписаний контракт у нього у військовій частині. Кожний рік він їздив у зону бойових дій по 9–11 місяців. І останній раз він поїхав 2 серпня 2021-го, війну повномасштабну застав на фронті", – каже Наталія Козачинська.
За період служби чоловік отримав кілька державних нагород, зокрема, нагрудний знак "За вірність народу України".
"Він мені казав, що все буде добре. Він на позитиві був. Я 24 лютого подзвонила, сказала – війна, він сказав: "Вона триває вже 8 років". Я казала: "Їдь додому", але він казав: "Я фартовий", – додала дружина.
Старший солдат Сергій Козачинський загинув 3 липня 2022-го. Це сталося поблизу села Мазанівка, що на Донеччині. Він отримав смертельне поранення в бою. Чоловікові було 33 роки. Його поховали 6 липня 2022-го. У Сергія Козачинського залишилися мати, двоє братів, які нині на службі, дружина та донька.
Петиція про присвоєння звання
Наталія Козачинська створила петицію на сайті Офісу президента, де просить присвоїти Сергію Козачинському звання Герой України посмертно. Станом на 10 липня петицію підписали понад 4 тисяч людей. Щоб долучитися, на сайті необхідно:
- авторизуватися;
- підписати петицію за допомогою інтернет-банкінгу або через портал "Дія".
"Як почалася 2014-го війна, він сказав: "Для мене честь захищати свою державу. Якщо у нас будуть діти, я хочу, щоб наші діти жили під нашим прапором". Я хочу, щоб його пам’ятали, я хочу, щоб донька знала який у неї тато", – каже Наталія Козачинська.
Крім того, жінка ініціювала встановлення меморіальної дошки на фасаді гімназії, де навчався Сергій.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
