У Полтаві не ведуть дискусії про те, які скульптури та пам’ятники можна встановити на місці імперських, каже регіональний представник Українського інституту нацпам'яті Олег Пустовгар. Таку думку він висловив у подкасті «Стара Полтава». Більше про перейменування вулиць та заміну імперських пам’яток – у матеріалі.
На думку Олега Пустовгара, рушієм процесів перейменування на Полтавщині є, зокрема, місто Кременчук. Крім того, у Лубенській громаді перейменували майже дві сотні назв вулиць.
«Процеси деколонізації топоніміки у Миргороді, Лубнах, Кременчуці почалися ще у квітні-травні цього року. Я прихильник, щоб це відбувалося не швидко. Дуже легко перейменувати вулицю Пушкіна в Бузкову чи Квіткову, але подбати про увічнення своїх земляків – на це треба час. Кожна громада у нас – це просто сила-силенна відомих людей, які Україні і світу багато дали. А Полтава не перейменувала жодної вулиці. Загалом Полтава відстала від Кременчука, Лубен та Миргорода на півроку».
Також у Полтаві не ведуть дискусій про те, куди переміщувати та чим замінювати пам’ятники, які підлягатимуть демонтажу. Однак, не треба плутати історичні знання із комеморативними практиками – діями та об'єктами, які спрямовані на відтворення певного історичного наративу. Крім того, справа не завжди в самих персонах, а часто у кількості таких топонімів, говорить Олег Пустовгар.
«Маркер означає що тією чи іншою постаттю, подією, сенсом маркувалася вся територія. Так робили окупанти завжди і колоніальні держави. Якщо у нас на Полтавщині вулиць Гагаріна 293 і майже немає (назв, присвячених – ред.) українському космонавту Каденюку, – це маркер. Ватутіну – 61 вулиця, вулиць Пушкіну – 120, Лермонтову – 37. Якщо повсюдно панує якийсь сенс – це маркер. Я б погодився, щоб була одна вулиця Гагаріна. От перший космонавт, полетів в космос, десь громада вирішила – і це нормально».
На думку представника Українського інституту нацпам'яті, Полтава має багату історію, відома не лише через Полтавську битву. Місто мало магдебурзьке право – європейську правову систему, а також було центром Полтавського полку.
«На місці пам’ятника, де відпочивав Петро І, може бути пам’ятник першій політичній еміграції. Тому що вулиця Пилипа Орлика. І Пилипу Орлику, і кошовому отаману Костю Гордієнку, який підтримав Івана Мазепу в боротьбі з російськими військами. Це ж парадокс – у нас досі не увічнений ніяким чином Кость Гордієнко. А от на місці Келіна міг би бути пам’ятник Полтавському полку. Мені здається, ми вже доросли до того, щоб увіковічнити усіх полковників нашого полку».
А, наприклад, пам’ятник російському поетові Олександру Пушкіну міг би бути в структурі кластеру російської монументальної пропаганди на території музею «Поле Полтавської битви», каже Олег Пустовгар.
Повну версію розмови щодо процесу деімперіалізації в обласному центрі слухайте на подкаст-платформах Суспільного.
Суспільне також поспілкувалося із науковцями, які дотримуються інакшої позиції щодо питання демонтажу імперських пам'яток. Зокрема, на думку реставраторки та архітекторки Наталії Кондель-Пермінової, імперські пам’ятники - це антикваріат, який потрібно оберігати. А краєзнавець Борис Тристанов говорить, що монументи можуть нести різний сенс, тому їх необхідно переосмислити, а не прибирати.
