Люди, які пережили Голодомор 1932–1933-го років, знали, що він був зроблений штучно, але не могли про це говорити. Так про той час згадує жителька Попівки на Полтавщині Любов Кочерга. За її словами, у цьому селі померло не багато людей. А на Луганщині, де мешкала Марія Соловйова, трупи хоронили на цвинтарях. Нині жінка живе у селищі Опішня.
94-річна Любов Кочерга мешкає у будинку з дерев’яною верандою у селі Попівка Опішнянської громади.
"У цім селі народилася, виросла і вмирати. Хтозна, війна, як буде", - пригадує жителька села Попівка Любов Кочерга.
Жінка пережила Голодомор 1932–33-го. Тоді їй було 5 років.
"Це зроблена голодовка. Викачували все по селах місцеві правителі. Їм дано указ і вони викачували все по селах. По хатах ходили і все забирали. Де вузлик квасолі, проса, що де не є. І так зробилася тоді голодовка. А в нашім селі, видно, правителі місцеві були кращі. Не повикачували ні в кого нічого. І в голодовку, правду кажу, не дуже я у 6 років знала, а старша жінка, я до неї ходила, вона вже померла, із 1917-го року. Каже, що може душ 10 померло. Усі, каже, потрошку бідно жили, але їли все. Не пухлі були. В голодовку навіть батько купив корову. То я пам’ятаю, що привели корову дві жінки, ноги такі пухлі, як мішки. І корова дуже худа, вбігла в сарай, там було кукурудзиння, хватала щось їстівне", - каже жителька села Попівка Любов Кочерга.
Про те, що голод зробили штучно представники радянської влади, каже, люди тоді знали, але не можна було про це говорити.
"У колгоспі у нас варили 50-літровий котел сочевичного супу. Я пам’ятаю, як я бігала по той суп з мисочкою маленькою череп’яною. А вона гаряча. Несла додому бігом ту мисочку. Шматочок хлібця, дрібненької картоплі мама наварить, як горішки, може й меншої. Висипле на ганчірочку: «Дівчатка, йдіть чистити». А хліба теж різала, але лише по шматочку всім, хліб найцінніший. То я той шматочок хліба отак ховаю, поки суп виїмо, а тоді хлібом закусую" - пригадує жителька села Попівка Любов Кочерга.
Пережила Голодомор і Марія Соловйова. Її родину розкуркулила радянська влада.
"Я народилася – Валуйки, знаєте таке? Це Росія. Недалеко від Валуйків ще є районний центр – Волоконівка (село Білгородської області в Росії – ред.). Оце я там у селі народилася. Це ж якраз такий час був, що розкуркулювали. Моя родина була заможна. Було у нас і вітряк свій, було багато машин при дворі. А батько мій був господарником у церкві. Я народилася 1927-го року, коли вже церкву прикрили, а батька мого заслали аж туди, в Архангельськ", - каже жителька селища Опішня Марія Соловйова.
Батько Марії Соловйової більше не повернувся, а вона з сестрою та матір’ю переїхала на Луганщину, де й застали Голодомор.
"Тоді ж скрізь було погано. А їй – тим більше. А за нею, як хвостик, – «розкулачена». Їй ні на роботу нікуди не можна було приткнутися, нікуди. Ми ходили, побиралися. Шматочок хліба, іще щось печене може. Що назбираємо, те додому принесемо. Коли дадуть, коли не дадуть, а коли ще й натравлять собаку. Голод був дуже тяжкий. Їли і траву, мама десь рвала, не знаю, кріп. Принесе і оце дає: «На, їж, їж». Листя зі щавлю уже з’являлося. Іще трава блакитним цвіте. Ходили по них у степ. Оце нарвеш, нарвеш. Отак затискаєш і по одній їси. Було страшне. Нічого, виживали. Але й помирало багато.Хоронили на цвинтарі. Я не ходила, була ще ж отака, мала ще була", - пригадує жителька селища Опішня Марія Соловйова.
Вижила родина завдяки тому, що сестра влаштувалася працювати на шахту. Отримувала картки, а на них давали хліб і крупу.
"Пухли і шахтарські. Їм давали на картки, але там такі пайки були, що не проживеш на нього. Пухли. І навіть сестра, яка приїхала до нас і влаштувалася на шахту працювати, і вона була пухла. Ходила на роботу з отакими ногами.
–А пам’ятаєте, коли появилася їжа, коли хліб появився, коли перестали голодать?
–Так, пам’ятаю, це я пам’ятаю, ще й як пам’ятаю.
Мама пішла по хліб чергу займати, а там уже немає черги. І хліба дуже багато, і хліб дають тільки за гроші. Карточки скасували, не було карточок. Це було таке свято, що мама принесла такий хліб. І їли, їли", - розповідає жителька селища Опішня Марія Соловйова.
Що відомо
- Щорічно в четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.
