Близько 400 тонн продуктів, одягу та обладнання за 8 років війни відвезли бійцям на передову волонтерки з Кобеляк. Шестеро жінок на власному транспорті за одну поїзду долають близько тисячі кілометрів. З початком повномасштабного вторгненням виїздів побільшало, бо розширилася лінія фрону, розповіла Суспільному волонтерка Тетяна Вільхова.
На передову волонтерка Тетяна Вільхова разом із ще п’ятьма волонтерками їздить від 2014-го року. Продовжують це робити і під час повномасштабного вторгнення.
"Були ми в Гуляйполі (Запорізької області – ред.), приїхали ми до наших хлопців. Поки ми розвантажували, хлопці нам несуть у своїх стаканчиках каву. І вони як побачили, що над нами літає безпілотник, вони: «Швиденько в машину, зараз почнуться обстріли». Але ми не встигли сісти в машину. Ми стали, голови нахилили, і стоїмо сміємося", – говорить Тетяна Вільхова.
За одну поїздку долають більше тисячі кілометрів. За весь час разом здійснилипонад 250 виїздів. Під час них відвезли приблизно 400 тонн допомоги. Частину продуктів та речей для військових збирають на місцевому ринку, де працюють двоє волонтерок.
"Люди приносять різне – і одяг, і харчі, хтось пиріжки, хтось печиво. До когось ідемо самі просити. Он молочні ряди, то підходимо, то жінки, які торгують сиром, молочком, завжди не відмовляють, дають нам, а ми вже з того готуємо налиснички, складаємо в коробочки і веземо солоденьке, смачненьке. Так само просимо десь якісь перці, капусту, влітку помідор, огірок", – розповідає волонтерка Валентина Корецька.
Зібране волонтерки відвозять власними автівками, зокрема, на запорізький, херсонський та харківський напрямки. Також із транспортом та пальним допомагають місцеві жителі.
"Хлопці завжди веселі, хочуть показати, що в них все добре, хоча знаємо, як їм це все дається. Мені зараз дуже важко з цим волонтерством, в мене син на даний час безвісти зниклий", – каже Валентина Корецька.
За словами волонтерок, допомагати планують до перемоги.
