У Карлівці волонтери організували плетіння маскувальних сіток для військових. Це роблять від середини весни та передають бійцям через знайомих, каже волонтер Сергій Коробочка. Матеріали для сіток приносять, зокрема, благодійники.
Людмила Шарапа – одна з волонтерок, які у Карлівці долучилися до плетіння маскувальних сіток на фронт.
"Як почалася війна (повномасштабна – ред.), ми плели світлі кольори, під сніжок. А зараз плетемо такі", — каже волонтерка Людмила Шарапа.
Плетуть сітки у місті від кінця квітня. Починали із двох локацій, а нині таких сім, каже ініціатор Сергій Коробочка. Він удома самостійно фарбує тканину.
"Закип’ячуєш воду, туди вкидаєш ці простирадла, наволочки, підковдри. Засипаєш фарбу, 20 хвилин це вариш, потім це дістаєш. Ванночка з водою – там долитий оцет як закріплювач. Туди закидаєш, там полощеш це все, хтось викручує, йде, вішає (висихати – ред.). Це трішечки займає часу. Цілими днями, мабуть, тиждень підряд ми оце фарбували, поки ми уже розібралися, що можна не 20 хвилин варить, а й 10 вистачає", — говорить волонтер Сергій Коробочка.
За словами Сергія, матеріали для сіток дають благодійники та місцеві жителі.
"Зав’язуємо вузол і через одну клітинку просуваємо тканину, ось так. А потім на кінці зав’язуємо також вузол, щоб воно не розв’язалося. Одразу було трішки складно, бо ми не знали, як. А зараз уже все дуже швидко йде. Коли в нас на роботі є вільна хвилина, тоді ми плетемо сітки", — каже волонтерка Аліна Пасько.
Скільки саме сіток сплели, волонтери не підраховували. Їх передають, зокрема, через знайомих у різні райони Полтавщини, а ще на Харківщину та Донеччину, каже Сергій Коробочка.
"Тут вийшли, так би мовити, просто на вулицю. Дивимося – стоїть машина, «КамАЗ», дуже довгий і повністю навантажений такими якимись ящиками. І це все голе, ні накрите нічим. Ми підходимо, кажемо: «Хлопці, вам дати маскувальних сіток?» Все це накриваємо, їм допомогли. Не можна передати тих емоцій, які були в цих людей", — каже волонтер Сергій Коробочка..
"Своєю працею ми наближаємо день перемоги, це найважливіше. І це найменше, що ми могли зробити для наших хлопців", — говорить волонтерка Людмила Шарапа.
