Будували плани на майбутнє та вірили у перемогу України в повномасштабній війні. Так про загиблих бійців згадують їхні рідні та знайомі. 20 липня із 13 захисниками попрощалися у Полтаві.
Над труною загиблого 26-річного Тимофія Закаблука з Полтави схилилися його рідні. Він поліг під час артилерійського обстрілу 13 липня. Крім нього, в обласному центрі прощаються зі ще 12 загиблими захисниками.
49-річний сержант Анатолій Маліченко загинув 13 липня. Наступного дня полягли 38-річний солдат Андрій Буданцев та 49-річний капітан Ігор Лєщин. Усі вони були із Полтави.
"Завжди був на завданнях, він був військовим. Завжди раділи тим моментам, коли він був вдома з нами. Усі історії несуть щастя і вони залишаться у нас у пам’яті назавжди. З ним було спокійно усюди. Із закритими очима і відчувати його поряд, можна не боятися нічого у цьому світі", – говорить донька Ігоря Лєщина Ірина Лєщина.
12 липня поліг Владислав Гречихин із Великобагачанської громади. Йому було 25. А днем пізніше під час обстрілів полягли 49-річний солдат Павло Іващенко із Полтави та 36-річний Олександр Ластовін із Полтавської громади.
"У Європі їздив далекобійником. Дізнався, що війна, приїхав сюди захищати (Україну –ред.). Дві години побув вдома і пішов до військкомату. Він завжди намагався бути попереду. Для мене він був і залишиться завжди хорошим", – говорить батько Олександра Ластовіна Володимир Ластовін.
17 липня на війні з Росією загинув солдат Микола Ломов. Бійцю було 45. Він родом із міста Кобеляки.
"Настрій у нього був бойовий, оптимістичний. Він вірив у перемогу. Усе готував до того, щоб повернутися. Вдома сказав племінниці – будуйте, це зробіть і це. Він вказівки давав, щоб усе у сім’ї було добре. Я учора зранку прокинувся, подивився – ранок такий був гарний. А я думаю: Коля не побачить більше цього ранку", – каже родич Миколи Ломова Олексій Лісаченко.
Усі ці воїни загинули біля міста Сіверськ, що на Донеччині.
13 липня у Донецькій області полягли старший солдат Ярослав Луговський та сержант Едуард Цвітченко. Обидва були із Новосанжарської громади. А 35-річний Максим Остяк родом із Полтави поліг 5 липня.
"Був волонтером, а після волонтерства пішов на війну. Дуже він любив свою учительку. Він як приїжджав, то відразу до учительки їздив. Каже: «Мамо, у нас стільки-то років минуло». Друзі збиралися. Ми їздили на дачу. Там у нас город. Ми там саджали, усе робили і він допомагав", – каже мати Максима Остяка Любов Остяк.
13 липня поблизу міста Мар'їнка Донецької області загинув сержант Анатолій Кір'ян. Він був родом із Новоселівської громади. А солдат Іван Лисенко поліг днем пізніше під час артилерійського обстрілу у місті Дніпро. Військовий проживав у Полтавській громаді.
"Він возив волонтерити тут, у Полтаві, мого сина. Вони разом волонтерили. Вони допомагали тим, хто потребував. Вони займалися гуманітарною допомогою. Ваня дуже класний водій був. Він так ставився до нашої країни і він не зміг стояти осторонь. Тому він пішов добровольцем у ЗСУ", – говорить знайома Івана Лисенка Світлана Крємінєва.
Воїнів поховали на кладовищах у тих громадах, звідки вони родом.
Що відомо:
- Обстріли на Полтавщині почалися у перший день повномасштабного вторгнення Росії на територію України. 24 лютого обстріляли Миргород.
- За час повномасштабної війни російська армія обстрілювала також об’єкти у Полтаві, Кременчуці, Лубенській, Терешківській та Карлівській громадах.
- За кількістю загиблих найбільш масштабний обстріл на Полтавщині стався 27 червня у Кременчуці. Російська ракета влучила у ТЦ "Амстор".
