Юлія Бабченко у Сумах мала власну справу – виготовляла свічки. Для цього винайняла приміщення та облаштувала майстерню. Через війну дівчина переїхала до Полтави, де відновила роботу. Частину грошей від продажу виробів Юлія перераховує на допомогу військовим. Про це Юлія Бабченко розповіла Суспільному.
На кухні орендованої квартири 22-річна Юлія Бабченко виготовляє свічки.
"Потрібно нам розтопити віск. В принципі, швидко він плавиться. Буквально хвилин 7-10 потрібно. Ми за цей час підготуємо силіконові форми. Я використовую у своїх свічках соєвий віск. Соєвий віск – це натуральний, органічний віск. Він виготовляється з соєвих бобів", – говорить жителька Сум Юлія Бабченко.
У Полтаві дівчина проживає приблизно півтора місяці. Із Сум, де жила та мала власну майстерню, вона переїхала через повномасштабне вторгнення Росії.
"Я до 12-ї години 23 числа (23 лютого – ред.) була ще в офісі у себе. У мене там стільки планів було на 24 лютого, і така новина. Я спочатку подумала, що це якийсь пранкз англійської мови – жарт, розіграш, хтось жартує".
Відтоді, говорить, з околиць міста та сіл, які розташовані біля Сум, лунали вибухи.
"Під містом почалися якісь бої уже. Ми чули якісь звуки. Усі дороги, які ведуть на Київ, далі, вони йдуть прямо через місто. І російські танки по головній вулиці – це Харківська –їздили, як у себе вдома. Це було трохи моторошно".
До Полтави приїхали 8 березня, у день, коли із Сум діяв перший "зелений коридор".
"Ми виїжджаємо, там у місті формується колона. Починається у новинах, пишуть, що на Роменській (вулиця у Сумах – ред.) обстріл. Ми такі: "Куди ми їдемо?". У той момент усіх почали розвертати, що ніякого "зеленого коридору" вже немає. Ми від’їхали і думаємо, що робити. І ми вирішуємо, що усе ж будемо їхати, але трохи іншою дорогою".
У Полтаві дівчина відновила виробництво свічок.
"Спочатку натхнення взагалі ніякого не було. Я думала, що нікому це зараз не потрібно, не до свічок зараз людям. Коли привезла якусь партію свічок і вирішила їх уже ж продати, і коли я побачила, що люди відізвалися до цього, то я зрозуміла, що так, можна усе ж таки займатися".
До Великодня Юлія почала виготовляти свічки у вигляді святкових яєць. Частину грошей від продажу виробів передає на потреби військових.
"Я перераховую 20 відсотків від продажу свічок. Плюс я ще з початку війни скинула (гроші – ред.) на допомогу армії. Плюс, ми коли були ще у Сумах, ми з хлопцем один раз ходили допомагали в мішки пісок насипати для блокпостів. Якщо була якась потреба, коли холодно стало, хлопцям потрібні шапки, рукавиці, ще щось, ми назбирали у себе вдома, що у нас є, пішли до волонтерського центру, віддали".
У Полтаві дівчині подобається. Проте, каже, хоче повернутися додому.
"Хочеться повернутися (до Сум – ред.) хоча б для того, щоб зрозуміти, як далі, навіть з моєю роботою – сюди перевезти усе і жити тут вже чи,може,ситуація там уже більш-менш нормалізувалася у залишитися там?"
Читайте також:
«Багато трупів валяється»: історія родини з Маріуполя, яка через війну переїхала у Полтаву
