Понад пів сотні переселенців проживають у приміщенні полтавського притулку для жінок, які стали жертвами насильства. Речі та одяг для них знайшли волонтери. Вони ж привозять і гарячі обіди, розповіла Суспільному виконувачка обов’язків керівника установи Ірина Дудка. За її словами, зараз у закладі проживає десяток родин. Притулок та їжу надають безплатно.
Родина Артем Лісіцина приїхала до Полтави з Харківщини.
"Із перших хвилин (повномасштабної війни – ред.) спочатку були у підвалі під постійними обстрілами. Більше двох тижнів були у підвалі. Після чого іще десь тиждень були без світла у холодному підвалі із трьома дітьми, із родиною. Як могли, так і виживали. За можливості підіймалися наверх дітям їжу розігріти, коли була змога. Потім газу не стало", – говорить житель Харківщини Артем Лісіцин.
Артем із рідними оселився у полтавському притулку однієї з благодійних організацій. У ньому прихистили більше десятка родин, які переїхали з інших областей через війну, говорить керівниця установи.
"У нас більше 50 людей. Це і діти, і люди похилого віку. У нас є жінка, якій далеко за 80 років. Є новонароджені, які буквально народилися уже в Полтаві. Вони із Харкова, Харківської області, із Сумської області, із Сум у нас проживають мешканці. Дехто у нас був транзитом. Велика кількість у нас пройшла", – каже виконувачка обов'язків керівника притулку для жінок у Полтаві Ірина Дудка.
Продукти харчування, речі та одяг переселенцям приносять волонтери.
"У нас тут є душові кабіни, у нас є можливість прати самим, у нас є пральні машини, є плити, можна готувати їжу. Волонтери один раз на день привозять гаряче харчування – це обід, а сніданок і вечерю собі готують самі (переселенці – ред.). Хочу відмітити велику допомогу волонтерів-психологів. Також приходять до нас волонтери, які працюють із дітками, які і розважають, і граються з ними, і трішечки навчають", – додає Ірина Дудка.
Понад місяць проживає у полтавському притулку Оксана Бородіна із чоловіком та двома дітьми. У Харкові родина понад тиждень прожила в укритті.
"Ми в підвал навіть диван спустили, бо ночували на столах. Діти лежали на столах, а ми ось так на столах, обпершись на стіл, проводили усю ніч. Старша донька, 6 років, вона ще пам’ятає це все. Молодшому 4 роки, він якось не згадує пострілів", – розповідає жителька Харкова Оксана Бородіна.
"Дуже сильно нам допомогли. Дали, де зупинитись, ліжко, тепла вода. Дітям дають молоко, сметану, все, що для дітей потрібно. Пісок, іграшки. Для дітей це зараз головне", – говорить житель Харкова Віталій Довгань.
За словами керівниці установи Ірини Дудки, у притулку родини зможуть жити, скільки їм потрібно. Оплату за це не беруть.
