Дружина варила борщі та пекла пироги, а чоловік возив усе це протестувальникам. Подружжя Ольги та Олександра Сакалів із села Ковалівка Полтавської громади 2013-го долучилися до Євромайдану на площі перед обласною адміністрацією. Згодом волонтерством продовжили займатися, коли розпочалася антитерористична операція на сході України. Напередодні Дня Гідності та Свободи, який відзначають 21 листопада, свою історію подружжя розповіло кореспондентам Суспільного.
Ользі Сакало – 72 роки, а її чоловікові Олександру – 80. Вісім років тому подружжя було одним з тих, хто наприкінці 2013-го вийшли на протести до облдержадміністрації у Полтаві.

"Це було страшно, це було образливо до сліз, і жаль тих дітей, і гидко, що знайшлись такі люди, що палками били дітей.Люди почали будувати барикади. Чоловік мій і я також снігом набивали мішки, складали. Цілодобово ми там не могли бути", каже учасниця полтавського Євромайдану Ольга Сакало.

Спочатку возили продукти та дрова протестувальникам до Полтави.
"Бачимо, там люди палатки поставили, – треба їсти. Варили яйця, бо кури були, варили борщі, не один півень пішов на борщ. Пекла пироги, чоловік туди відносив свої теплі речі", говорить Ольга Сакало.

Відколи почалася війна на сході України, допомагають військовим на фронті. Продукти постачають із власного садка та городу.

"Картопля своя, капуста своя, перець свій. Коли почали волонтери ти, ми почали саджати більше, щоб можна було відправляти. Яблука ми збираємо, сушимо. У нас своя сушка електрична. Отам є слива, то ми як зробили сушку, то як цукерки. Також туди передавали", каже учасник полтавського Євромайдану Олександр Сакало.
"Ми кожен раз, як щось відправляємо з чоловіком, то я туди вкладала лист, номер телефону і вірші, щоб трішки підтримували солдатів", додала Олександр Сакало.

Нині найбільша нагорода для подружжя – це вдячність від бійців, каже жінка. Вони чекають від них дзвінків, а прапори з підписами зберігають вдома.