У Новосанжарській громаді на Полтавщині 47 сіл. У частині з них менше десятка жителів, зокрема, і в Лисівці. А в селі Стрижівщина не лишилося жодної хати. Про історію цих населених пунктів Суспільне дізнавалося у місцевих жителів.
У Лисівці лишилося три жительки, їм понад 80 років. Усе життя у селі мешкає 87-річна Таїса Бровко. Щодня, каже, навідує сусідок.
"Я чула, старші говорили, що колись три сотні дворів у Лисівці було. Люди почали виїздити у 1990-их. Шукали кращої долі. Молоді тут взагалі нічого було робити", – згадує місцева жителька Таїса Бровко.
Немає у селі ні магазину, ні медичного пункту чи аптеки. Газ теж не провели. Продукти трьом бабусям привозить донька та зять Таїси Андріївни. Із Полтави вони приїздять раз на тиждень.
"Тут нікого не буде вже. Це я вам 100% гарантую. Сюди ніхто не повернеться. Аби був магазин чи медпункт, а так… Добре, що радіо хоч є. Я нікуди вже не поїду, доживатиму тут. Хто зна, може я цю зиму помру. День прожив – і добре", - говорить жителька села Лисівка Таїса Бровко.
У школі сусіднього села Пологи облаштували музей. У ньому зберігають матеріали, зокрема, і про Лисівку.
«Лисівка – село красиве і квітуче було. Цікаво, що у майже всіх жителів було прізвище Бровко. Село, ймовірно, було створене ще за часів Богдана Хмельницького. У багатьох козацьких прізвищах був зв'язок із характером і зовнішністю людей», – каже директорка школи у селі Пологи Інна Бровко.
У жовтні 1967-го в Лисівці відкрили клуб. Тоді ж написали листа нащадкам, які житимуть за 50 років – 2017-го. Цей документ також зберігають у музеї.
У листі йдеться, що у колгоспі тримали 250 корів, у місцевих жителів була одна автівка, понад сотня велосипедів, а в кожному будинку – радіо та електрика.
У Пологах нині живе Любов Козка, сюди з Лисівки переїхала у 1990-х. Жінка зберігає фото 50-річної давнини, на яких зображені місцеві.
«У селі Лисівка була школа, медпункт, магазин, клуб був гарний. Туди щонеділі приїздили концерти з Полтави, виступали артисти художньої самодіяльності. Зараз там доживають люди просто. Село вже ніколи не відновиться», – каже жителька села Пологи Любов Козка.
Народилася Любов Козка у селі Стрижівщина. Його нині не лишилося – збереглася лише дорога, а будинки поруйнувалися і заросли деревами та кущами. Утворилося це село після Другої світової війни після об’єднання хуторів, говорить директорка школи у Пологах Інна Бровко. У 60-х ХХ століття у село провели електрику та збудували нову дорогу. До занепаду у Стрижівщині вирощували коноплі, був глиномазний тік, каже Інна Бровко. Найближча школа була у селі Крута Балка, діти до неї ходили за 8 кілометрів.
1960-го місцевих жителів було 134, через 20 років лишилося 38. Приблизно у 2000-х у Стрижівщині було десятеро людей, а 2018-го не лишилося нікого.
Згідно з інформацією на офіційному сайті Новосанжарської громади, в усіх її населених пунктах нині майже 9 300 людей.
