Олексій Борищак із початком російсько-української війни виконував бойові завдання у складі 93-ї окремої механізованої бригади. У серпні 2014 року під час виходу українських військових з Іловайського котла офіцер загинув, прикриваючи відхід свого підрозділу.
Про це Суспільному розповіла мати загиблого Людмила Борищак.
«Це був просто жах. Я розуміла, що залишаюся сама, розумієте? І заради чого? От і все».
Олексій був заступником командира 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. Навесні 2014 року його підрозділ направили на Луганщину охороняти українсько-російський кордон.
«Місцеве населення і під потяг лягало, і все на світі. Загалом, насилу вони таки дібралися до того кордону. І вони ніби були на навчаннях, ходили у прикордонній формі й охороняли кордон "Росія — Луганська область"».
У серпні 2014 року його підрозділ із Луганщини перекинули на Іловайський напрямок.
«28 серпня він подзвонив, але на той час Life дуже погано ловив у нас на дачі. Я там бігала по тій дачі, але мало що почула. Єдине, що він сказав: "Нам на завтра дають оцей зелений коридор". Я його питаю: "Взагалі, де ти?" Він каже: "Ближче до дому"».
Вийти «зеленим коридором» Олексію Борищаку так і не вдалося. 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла російські війська розстріляли українські колони. Майор загинув поблизу села Побєда, прикриваючи відхід свого підрозділу.
«Мені взагалі це було тяжко. Я сама по собі сирота. І я мріяла, що в мене буде сім'я, розумієте? Хоч буде сім'я. А воно так вийшло, що в дитинстві сирота і на старість сирота».
Посмертно чоловікові присвоїли звання підполковника, а на честь нього нині перейменована одна із вулиць Кременчука.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | Тік Ток | Threads | Whatsapp
