Маріуполець Сергій Борщаненко, який зараз проживає на Полтавщині, потрапив до російського полону у квітні 2022-го. Росіяни ув’язнили чоловіка, бо він мав статус учасника бойових дій, хоча на той час був цивільним. У неволі Сергій провів майже 3,5 роки.
Про це колишній полонений розповів Суспільному.
"У Горлівці були такі камери, що змушували, кажуть: «Ти кінь», він ходить ірже, як кінь. «Ти баран», він бекає. І вони сміються. Варта змінюється і кажуть: «Зоопарк відгукнись». І там 20 камер і всі: «Бе, ме»".
Сергій Борщаненко згадує про знущання та приниження, які пережив у російському полоні. Туди чоловік потрапив у квітні 2022-го у селищі Мангуш, біля Маріуполя, куди виїхав з дружиною, 10-місячним сином та батьками.
"12 квітня ми з Маріуполя евакуювалися, тому що була потрібна медицина, а вона закінчувалась, адже батько лежачий. Мамі якраз обличчя посікло, треба було в лікарню показати".
З 2019 до 2021-го Сергій служив у мобільному шпиталі військової частини. У полон чоловіка взяли через статус учасника бойових дій.
"Я зустрів знайомого, ми до нього перебралися. Ми пішли з ним удвох на ринок скупитися, нас зупиняє патруль і ті ж питання: «Служили, не служили?». Я їм говорю: «Білий білет». Він каже: «Та ні, щось підозріло». І вони вводять у комп’ютер моє прізвище, мої дані, і я дивлюся, а там червоним світиться – розшук. УБД – це червона ганчірка, тільки вони дізнаються, що в тебе УБД – все, ти брав участь, ти стріляв, ти убивав".
Спочатку чоловіка з іншими ув’язненими тримали в автомобільному гаражі при райвідділі поліції у Мангуші. Потім етапували до різних слідчих ізоляторів у ДНР.
"Я 21 день по великому не ходив, просто нічим було, я просто в гаражі спав цілими днями, щоб не хотілося їсти, хоча одні думки – це їжа. А на чому спали? Ящики з-під снарядів, там такі ребра, ми ящиками їх збивали і таке мостили. Хто сидячи, хтось напівлежачи спав. У туалет давали сходити? Пляшка. Вранці і ввечері, але ти не встигав, хвилину тобі давали, реально хвилину".
Загалом у російському полоні Сергій провів майже 3,5 роки. Його тримали у в’язницях Оленівки, Горлівки, Кіровська та Докучаєвська. Годували здебільшого кашею та рибою, у їжу підмішували дрібне каміння, через це чоловік втратив сім зубів.
"Путасу, вона як мойва, цілу з кишками кидали. Найгірший, якщо брати з таборів, це Оленівка. У таборі було перенаселення, там було 4000, мабуть. Уявіть, кухонька маленька, вони не встигали це все робити. 50 людей було в камері і не кожній окремий посуд, а просто 50 тарілок і всі 700 людей їдять з цих 50 тарілок, вони навіть не миються, бо з водою там проблема була, води не було".
Після ДНР Сергія перевезли у Росію до Новосибірська. З полону Сергія повернули 24 серпня 2025-го. Після реабілітації він приїхав до брата у село Скороходове на Полтавщині.
"Усвідомлення, що мене обміняли прийшло, мабуть, через місяць. Місяць ти ходиш, як інопланетянин, ти не розумієш, наче сон і ти боїшся прокинутись. Я ще пам’ятаю — у Києві лежу, шахеди літають. Мені вже було байдуже на всі вибухи, головне, що ми вже були на Батьківщині".
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | Тік Ток | Threads | Whatsapp
