Олександр Левчук 1986 року ніс службу у одній з частин Рівненщини. Ця територія 40 років тому постраждала від Чорнобильської катастрофи. Внаслідок аварії на атомній станції померла дружина Галина. Історію своєї родини чоловік розповів Суспільному.
Квітень 1986 року для молодого лейтенанта Олександра Левчука почався із приємної події. За 24 дні до Чорнобильської катастрофи у родині народилася донька. Тоді чоловік служив у одній із військових частин на Рівненщині.
Ми з дружиною проживали в закритому поселенні. Поселення таке невеличке, кругом ліси, і все. Асфальтні дороги, ми гуляли, дощ прийшов і от калюжі, а краї калюж такі жовті, жовта полоса. А ще я не міг зрозуміти, що це таке. Ніби ніде нічого немає, не квітне нічого ніде, ніяке листя не опадає. Ми з візочком гуляли, доця маленька була.
Служив Олександр Левчук у зоні, яку пізніше назвали територією відчуження, до 1990 року.
Спочатку будемо говорити так, за станом здоров'я, не відчували ми, що таке наслідки цієї аварії. Фактично, будь-яка інформація щодо забруднення, стану радіації, будемо говорити так, до нас не доводилося. Хоча військова частина з дозиметрами щоранку заміряли після цієї трагедії рівень радіації. Але та техніка тоді була неякісна. Вона не відображала весь ступінь загрози.
Перші наслідки ЧАЕС для здоров'я
1990 року різко став погіршуватись стан здоров’я у доньки. Лікарі діагностують лейкемію, пригадує чоловік. Тому родина терміново переїздить до Полтави, де дружина народжує другу дитину та згодом помирає.
Зразу після пологів у неї різкі такі болі почалися, шлунок. А вже коли провели обстеження детальне, то вже було зрозуміло і була встановлена одразу після пологів четверта стадія раку. Харківський інститут підтвердив, що це наслідки опромінення, які викликали рак. І там фактично були вражені всі внутрішні органи метастазами, починаючи від шлунку. Залишився з двома дітками. Отак вплинула ця Чорнобильська трагедія на мою сім'ю.
Боровся за життя і новонароджений син, пригадує Олександр Левчук.
Як він родився, маленький ще був, десь до року, то в нього волосся випадало просто. Але потом лікування одне, лікування друге. Слава Богу. Сьогодні є захисником нашої держави, служить на Сумському напрямку.
Олександр Левчук каже, його й досі тягне туди, де колись його родина була щасливою.
Я думаю, що Чорнобиль ще буде довго аукатись. Особливо земля оця відчуження, яка поряд, безпосередньо біля Чорнобильської атомної. Я чекаю закінчення війни і хочу з'їздити туди. Хочеться побачити природу, ту природу. Хочеться просто відчути, стати на ту землю і побути там. Тягне, дійсно тягне.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | Тік Ток | Threads | Whatsapp
