За день до останнього іспиту Олександр Якименко отримав повістку з Кременчуцького військкомату — і вже невдовзі опинився на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У травні 1986 року, одразу після строкової служби, він готувався до вступу в Харківський політехнічний інститут. Його підрозділ працював безпосередньо на четвертому енергоблоці, а згодом займався дезактивацією територій.
Про це ліквідатор розповів Суспільному.
У травні 1986 року, звільнившись зі строкової служби, Олександр Якименко вступав до Харківського політехнічного інституту. Втім за день до складання останнього іспиту отримав повістку з Кременчуцького військкомату – і вже за кілька днів був направлений до зони ліквідації аварії на ЧАЕС.
"30-го (травня) числа ми отримали повістку Кременчуцького військкомату, то 8-го числа (червня) більшість уже була у своєму місці розташування полку. Всі знали, що це був обов'язок. Крім тебе цього ніхто не зробить. І тому я навіть не знаю таких випадків, щоб хтось десь сказав, що це проти, якісь були думки такі, що мені це не потрібно, хай це хтось зробить інший", — розповів ліквідатор аварії на ЧАЕС Олександр Якименко.
Спочатку підрозділ Олександра виконував роботи безпосередньо на четвертому енергоблоці, а згодом займався дезактивацією територій.
"Дезактивація заключалася в тому, що знімали поверхневий шар землі, вивозилася ця земля, тому що вона була дуже заражена. А крім цього, дуже серйозна робота полком 61610 була виконана. Це була окрема ділянка, скажімо так, 30-кілометрової зони. Кожна військова частина, яка там була на ліквідації аварії, отримувала свій кілометраж".
Контроль за рівнем радіації, за словами чоловіка, часто був формальним. Частина військових не мала дозиметрів, а облік отриманих доз вівся з порушеннями.
"Після першого випадку, коли ці накопичувачі були забрані в нас, ми їх уже не отримали. Більше не було цього. Були випадки, що дозиметри отримував в основному офіцерський склад, було таке. Але ж в основному ті люди, які виконували некваліфіковану роботу, то я вже дозиметрів у них не бачив".
Після виконання завдань полк залишив місце дислокації, а село Окопи, де розташовувався табір, згодом було повністю виселене через підвищений рівень радіації.
"Воно було в зоні не безумовного відселення. Цих людей можна було, здавалося б, залишити там жити, але це село було виселене. І тому якби, наприклад, там, щоб правдиво була виміряна радіація в тому місці, де полк стояв, то дози радіації, які отримували військовослужбовці цього полку були б набагато більші, ніж такі, як вони були записані в них у довідках Кременчуцького військкомату, або в кого. у військових квитках".
За словами Олександра, наслідки ліквідації для здоров’я проявлялися роками.
"Це тиск за 200 і більше. Енцефалопатія — це перепади тиску дуже великі. Саме основне — це те, що от як уже ми почали цікавитися, як діє радіація на кору головного мозку, на серцево-судинну систему, то, як виявилося, дія радіації — це те саме, що людина отримувала контузію".
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | Тік Ток | Threads | Whatsapp
