Доброволець Сергій Антонець уже 12 років виборює незалежність України. Чоловік служить на посаді інспектора взводу в батальйоні "Лють", нині на реабілітації після осколкового поранення, якого зазнав у листопаді 2025 року. В інтерв’ю Суспільному військовослужбовець розповів, як змінилась війна 2014 року та 2026-го, а також чому в його сім’ї День добровольця — родинне свято.
Свій шлях у російсько-українській війні Сергій Антонець почав із друзями-"свободівцями", спочатку під час подій Революції гідності, потім добровільно доєднався до полку "Азов".
"Ми не хотіли ставати рабами і почали спротив. Ми все-таки вибирали незалежність, свободу, євроінтеграцію. Потім обирали президента України. Ми спостерігали, щоб тут вони відбулися спокійно. Щойно обрали президента, наступного дня ми зразу ж переступили поріг «Азову». Це хлопці, з якими разом були зі «Свободи»: Юліан Матвійчук, Анатолій Ханко, Андрій Олефіренко, Химич, я — Сергій Антонець. І в нас була, так сказати, власна десятка. Потім до нас іще приєднався Дмитро Коряк", — розповів Сергій Антонець.
Тоді ж на Майдані Сергій і познайомився зі своєю майбутньою дружиною — Надією. Через 9 місяців вони одружились, а після разом розпочали службу в батальйоні "Гарпун". Разом подружжя несло службу до 2021 року. Мають трьох дітей. Наймолодша дочка народилась на початку 2022 року.
"З дружиною ми познайомилися на День святого Валентина 2014-го. Потім воно якраз у лютому через тиждень почалося захоплення Криму. Вона пішла волонтеркою, а ми з хлопцями стали готуватися, то пішли у військкомат. Потім, коли ми одружилися з моєю дружиною, проходив буквально тиждень чи два, і моя дружина, вона пластунка, заявляє, що «Пласт» робить свій батальйон «Гарпун», і вона іде в цей батальйон воювати".
Сергій говорить, що і зараз має підстави не служити, проте не вважає їх достатніми. Нині ж чоловік продовжує нести службу в батальйоні "Лють" на посаді інспектора взводу. Там у листопаді 2025-го зазнав осколкового поранення від вибуху FPV-дрона. Зараз військовий проходить реабілітацію.
"2014 року я відчував більш себе безпечно, що я заходжу на позиції. А вже 2026-го я навіть фактично з родиною прощаюся, коли я знаю, що у мене повинен бути вихід. Це перший раз із 14-го року, коли я не дійшов до позиції через цю FPV-шку. Вона шукала техніку. А на її шляху опинився я, з велосипедом. На велосипеді в мене було БК", — говорить Сергій Антонець.
У День українського добровольця військовий згадує та вшановує побратимів. Говорить, тепер цей день не сприймається як свято.
"Часто спілкувалися з Дімою Коряком, як у Маріуполі в наряді стояли. Мені запам'яталося, навіть таке спочатку було внутрішнє обурення. Дмитро каже: «А я не хочу гинути за Україну — я хочу її розбудовувати, я хочу її робити кращою». Наскільки, Дімо, ти мав рацію".
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | TikTok
