У Кременчуці у пам’ять про "азовця" Ярослава Отрока відкрили музейну експозицію. До його дня народження дівчина військового Олександра Мазур разом із мамою Ярослава передала до краєзнавчого музею особисті речі та поезію чоловіка.
Така гарна експозиція, тобто багато речей, людей, які з Кременчука чи жили у Кременчуці й воювали за Україну. Ми подумали, що от теж хочемо доповнити і хочемо, щоб люди приходили і, власне, могли побачити речі. Дуже важливо, що вірші Ярослава ми маємо, і ми їх змогли теж принести, передати.
Познайомились Олександра з Ярославом 2019 року. На той момент чоловік уже служив у війську.
Вперше побачилися 14 жовтня. Ще на той момент це було свято Покрови. Ну, бо зараз уже трішки раніше святкується Покрова. Ми були на марші у Києві. Ярослав був дуже доброю і позитивною людиною. І навіть здалеку, от я пам'ятаю, ми зустрілися на Майдані, ну, домовилися так, щоб не загубитися. І я пам'ятаю, здалеку, як його побачила, коли він підходив, і якось оце таке світло, позитив, упевненість у собі.
З початку повномасштабного вторгнення, поки Ярослав Отрок обороняв Маріуполь у складі полку "Азов", Олександра організовувала збір необхідних речей для нього та його побратимів.
Я пишу Ярослава побратимам, бо Ярослав не був на зв’язку і попросив із побратимами спілкуватися. Я йому пишу, що, типу, «ми виїжджаємо до вас машиною», фура там була зібрана з допомогою, а він каже: «Ну, вже ні, бо місто оточене, але, можливо, за якийсь час буде вже актуально».
Коли у травні потрапив у полон, Ярослав кілька разів зміг зателефонувати додому. Повідомляв, що незабаром їх можуть відпустити. 29 липня внаслідок теракту російськими військовими Ярослав загинув. Одружитися він так і не встиг.
На той момент, коли Ярослав загинув, йому був 21 рік. Тобто це дуже юний вік. Ну, і ми не думали про те, що в такому віці потрібно узаконювати шлюб, тобто так серйозно і по-дорослому. Зараз, мабуть, одружилися б просто тому, що ось війна нам показала, яке наше життя насправді коротке, бо на той момент здавалося: 21 — то це взагалі тільки-тільки дитинство закінчилося. А на цей момент, на жаль, є військовослужбовці, які починають служити у 18 і часто навіть до 21 не доживають.
Нині Олександра Мазур є однією зі співзасновниць громадської організації "Спільнота Оленівки", яка об’єднує родини загиблих та полонених військових.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | TikTok
