Степан Чобану ─ льотчик 831-ї бригади тактичної авіації з Миргорода ─ все життя присвятив небу і польотам. У професію він потрапив ледь не випадково, але це стало справою його життя.
Спогадами про чоловіка поділилися його дружина та друг у документальному проєкті Суспільного "Винищувачі 831: повернення в небо".
Як починав службу Степан Чобану та яким був його шлях
Степан Чобану родом із Одещини, його рідне село ─ Долинське у колишньому Ренійському районі. Про те, як чоловік потрапив в авіацію, його дружина Ганна Чобану завжди згадує з усмішкою. За її словами, спочатку він не міг визначитися із професією, тому лишився у працювати у селі помічником тракториста. А 1982-го пішов на строкову службу в армію.
"Потрапив він в одну з навчальних частин водієм. І він так каже: "В один із днів я дивлюся, як літають літаки і говорю: "А чого я так не зможу?". Так потрапив він в авіацію", ─ пригадала Ганна.
За її словами, чоловік присвятив службі все своє життя, але про роботу вдома розповідав мало.
"Якось він відправив фотографію, що отримав УБД. Але я ніколи не питала, бо знала, що він не скаже нічого. Не показував, що йому погано ніколи. Єдине — я помічала, що він сивіє".
Степан Чобану був до 2010 року начальником повітряної вогневої тактичної підготовки 831-ї бригади, а згодом став командиром ланки авіаційної ескадрильї. Має нагороди, які дружина зберігає у спеціальній скриньці. Побратими дали Степану Івановичу позивний "Chefache" ─ від виразу молдовською мовою.
"Він любив — молдовською "Ce faci" — це "Що ти робиш?" Коли хтось щось не так робив, він завжди обурено казав: "Що ти робиш? Ce faci?". І вони оце назвали його, зробили такий шеврон", ─ розповіла Ганна Чобану.
Пенсія і повернення на службу
У січні 2010-го Степан Чобану ухвалив рішення йти зі служби на пенсію, йому тоді було 46 років. На гроші, які отримав при звільненні, чоловік купив машину. Про власний транспорт він довго мріяв, розповіла дружина.
"Потім якось лежав на дивані. "Чуєш, — каже, — втомився я цей диван на спині тримати. Напевно, піду в таксі. Машина у мене є". Згодом їхали, він навчав мене водінню, і тут літак. Він зупиняє машину, виходить з машини, дивиться: "Ось там не так, а ось це…". Я кажу: "Так ти ж говорив, що сумувати не будеш". "Та я, — каже, — не думав, що настільки".
У травні 2015-го Степана Чобану та інших льотчиків із вислугою запросили повернутися на службу через агресію РФ, вони мали передавати свій досвід молодим пілотам. Це була цивільна посада ─ льотчик-інструктор.
Товариш і колега Сергій Журавльов Суспільному розповів:
"Принцип навчання був ─ роби, як я. У багатьох вчителів «роби, як я сказав». А в нього ─ роби, як я. І своїм прикладом, в принципі, все й навчав. Дуже великий шлях пройшли разом. Від лейтенантських погонів, скажімо так".
За словами Сергія Журавльова, Степан Чобану двічі брав участь у міжнародних авіашоу та тричі ─ у прольоті авіаційної групи над Хрещатиком при проведенні парадів до Дня Незалежності України.
Загибель Степана Чобану і загадковий сон дружини
24 лютого 2022-го Степан Чобану виводив літаки з-під російського удару, бо першочергово обстріли вели по аеродромах. Товариш Сергій Журавльов пригадав той день:
"Степан Іванович і старі пілоти тоді якраз взяли на себе задачу заспокоїти, налаштовувати й організовувати пілотів для виконання завдань. Дивилися на нього як на приклад".
28 лютого 2022-го льотчик загинув при виконанні завдання. Ганні Чобану про це повідомив син.
"Було поставлене завдання на виліт. Допоміг я йому вдягнути прив’язну систему. Це був останній його політ, останній день зими. Він розпочинав службу в Кіровограді, і так вийшло, що там і залишився", ─ сказав Сергій Журавльов.
Степана Чобану хоронили в один день із його колегою, товаришем та сусідом ─ Олександром Оксанченком. На кладовищі їхні могили поряд.
Дружина льотчика Ганна Чобану розповіла:
"Десь на 40-й день мені приснилося, що якась будівля біла і плач моєї мами. Відкрила кімнату — лежав Степан. Я підбігла: "Степане, Степанку, ти живий, ти тут?". Він так поклав руку ніжно, навіть відчувала це. Сказав мені: "Я не зміг інакше". І він зник. Я йшла далі. Дивлюся, Сашко йде. Він: "Чого ти плачеш? Ми всього лише на три дні". Довго думала, що це за три дні, а потім — це різниця між їхньою загибеллю, три дні всього лише".
Родинне життя
У Степана Чобану, окрім дружини, лишилися також уже дорослі діти. У родині завжди шанували традиції. Зокрема, коли у льотчика помер тато, він не голився 40 днів. Батько був для нього дуже важливим, розповіла Ганна.
Із дітьми та дружиною Степан Іванович їздив по гриби, любив готувати традиційні страви, а ще у Миргороді, як і на його малій батьківщині, саджав виноград. Він є навколо альтанки на аеродромі, а також біля гаража, де родина залишає автівку. Машину чоловік називав "Ластівкою" і вважав її ледь не членом родини. Так само і пса Річарда, який помер за рік після загибелі господаря, пригадала Ганна.
За її словами, удома родина приймала гостей, зокрема, і родину Оксанченків. А у дворі із друзями та близькими святкували Масницю ─ стрибали через вогнище за традицією з тих місць, звідки був родом Степан Чобану.
На честь Героя України назвали вулиці у Кропивницькому, Мукачевому, Миргороді та у столиці.
"Вона перетинається у Києві з вулицею Оксанченка. Навіть друзі і там перетинаються", ─ сказала Ганна Чобану.
До чоловіка на кладовище вона їздить щодня, аби полити квіти та поговорити.
17 грудня о 18:00 на усіх платформах Суспільного дивіться другу серію документального проєкту про льотчиків 831-ї бригади тактичної авіації ─ "Винищувачі 831: Досвід у спадок"
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | TikTok
