Під час Голодомору 1932–1933 років Полтава була містом, у якому розвивалась індустріалізація: працювали заводи, ринки та виші. Але поруч із пайками та їдальнями для студентів і робітників історики встановили відомості про тіла селян на вулицях, спроби прорватися до міста і зафіксовані випадки людоїдства.
Про це Суспільному до Дня пам’яті жертв Голодомору розповів краєзнавець Леонід Булава.
Як жили полтавці під час Голодомору
У 1932–1933 роках Полтава стала прихистком для тих, хто тікав від голоду в селах. Населення зросло більш ніж удвічі — до 130 тисяч. Місто залишалося важливим центром індустріалізації, тому влада спрямовувала ресурси сюди: працювали заводи, будівництва, відкривалися виші.
«Були пайки, були талони на хліб. Не так багато: 400 грамів на день на людину працюючій, 200 грамів — непрацюючій. Це межа виживання. У когось був город, щось вирощували», — розповів краєзнавець Леонід Булава.
Полтавці могли купувати продукти на численних базарах — на Колгоспному ринку, на Колонії (район вулиць Кірхова та Фабриканської, — ред.) та на площах у центрі міста. На місці сучасної алеї й пам’ятника Котляревському працював «торгсин» — магазин, де дешево або в обмін на продукти приймали золото, срібло, дорогоцінності та твори мистецтва, продаючи все це на Захід.
Смертність у Полтаві від голоду
Попри кращі умови, Полтава не уникла трагедії. Найбільше страждали селяни, які доходили до міста в пошуках їжі.
«У Полтаві трупи лежали просто на вулицях. Студенти йшли на заняття й бачили тіла під парканом педінституту. Їх прибирали швидко, але вони з’являлися знову», — розповів Булава.
Студенти харчувалися в їдальнях своїх вишів, також вони могли придбати продукти під час сільськогосподарських робіт у полях. Робітники підприємств отримували пайки на роботі. Частина містян намагалися вижити за рахунок маленьких присадибних городів. Там вони вирощували овочі.
«Художник Цись, який жив тут, вирощував щось на городі й малював портрети Сталіна та Фрунзе, теж не вижив. Коли його ховали — це була шкіра й кістки».
Канібалізм у місті
Полтава пережила й наймоторошніші прояви голоду. Поблизу сучасного палацу культури «Листопад» і прилеглих вулиць діяли групи, що заманювали людей нібито пиріжками з м’ясом.
«(Тут, — ред.) жила родина генерала Генбачова. Це генерал, який був комендантом Полтави під час Української революції. Він емігрував, був одним із командувачів Галицької армії. Сім’я залишилась. Молодша дочка, студентка в Ленінграді, приїхала сюди, на Київський вокзал Полтави, о 12-й ночі. Пішла пішки. Її тут десь піймали, убили і пустили на пиріжки», — розповів краєзнавець.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | TikTok
