Майже 30 років займається ковальським ремеслом полтавець Анатолій Фіктянов. Майстер створює жіночі прикраси, скрині, наконечники стріл, військові обладунки та підсвічники. У роботі він використовує, зокрема, сталь, латунь і бронзу.
Із розпалювання ковальського горна розпочинає роботу полтавець Анатолій Фіктянов. Далі чоловік працює біля ковадла. Із розігрітого металу за допомогою молотка майстер виготовляє елемент для кованої решітки.
Волют виготовляється не один. Їх виготовляється декілька однакових. Розігрівання металу проходить, якщо це залізо - 600-800 градусів. Далі можна розігравати і більше, але це вже буде називатися - ковальське зварювання металів.
Цю справу коваль перейняв від діда. І займається цим вже три десятки років. Усі роботи відбуваються у його власній майстерні.
Захоплення ковальською справою у мене з самого дитинства. Моє дитинство проходило в майстерні дідуся.
Виготовляє полтавець давні військові обладунки, скрині та предмети вжитку. А ще – старовинні жіночі прикраси – дукачі.
Жінки носили прикраси, які називались дукачі. У руках я тримаю весільний дукач плетеного типу. Матеріал: мідь, латунь і нейзильбер.
Кожен виріб коваль придумує сам.
Потрібно виготовити ескіз майбутньої роботи. Він виготовляється на папері. Інколи доводиться робити із паперу викройку. А потім накладати її на метал – і буде виріб. Якщо ця робота пов’язана з історією, то все починається із вивчення матеріалів.
У роботі Анатолій Фіктяном використовує сталь, латунь і бронзу. Застосовує у роботі класичні ковальські прийоми.
Класичні ковальські прийоми вони і є стародавні. Нічого не змінилось. Для коваля, у першу чергу, важливий ковальський горн та ковадло, молотки, кліщі та пласкогубці. Все звичайне, найпростіші інструменти. Я люблю свою роботу і все, що я роблю, я люблю.
