Шостий рік відвідує різноманітні курси слухачка Університету третього віку Людмила Павлюк. На пенсії захопилася також плетінням прикрас із бісеру. Тож має і улюблену справу, і дохід до пенсії.
Про це полтавка розповіла в ефірі Українського радіо «Полтава».
Я відчула жахливу порожнечу, згадувала своїх колег, коли проходила повз своє підприємство — завжди плакала. І думала, як же я помилялася, коли мріяла про заслужений відпочинок. У такому пригніченому стані я зустріла подругу. Запропонувала їй випити кави, а вона каже, що їй ніколи, бо поспішає на заняття в університет. Їй — на хвилиночку — було на той час 65! І розповіла мені про Університет третього віку та про те, чому там навчають. Я насилу дочекалася 1 вересня, щоб піти навчатися.
Нині жінка навчається шостий рік. Спочатку було кілька курсів із психології, це допомогло їй впоратися зі стресом, коли почалася повномасштабна війна. До того ж своїми знаннями ділиться з доньками, які із сім’ями проживають неподалік зони бойових дій. Потім жінка відвідувала курс особистісного розвитку, арт-терапії, креативної пані, багато практичних навичок засвоїла на курсах самодопомоги.
У мене часто запитують: «Скільки ж ти будеш вчитися?». А я кажу, що там завжди нове викладають, і ми вчимося протягом усього життя. Мені 66, але я не відчуваю своїх років, бо коли ти приходиш в університет, оці всі роки залишаються за дверима, і ти відчуваєш себе молодим студентом. У мене з’явилося дуже багато друзів, багато різних замислів, бо дивишся на інших, які вони творчі, який у них вогник в очах і до них підтягуєшся.
Хвилювання за дітей, а також власні переживання, змусили жінку шукати шляхи розвантаження психіки. Тоді ж за порадою подруги взялася за плетіння прикрас бісером. Найбільше подобається створення гердан — традиційної української нагрудної прикраси.
У мене є гердан «Мрія». Тут і квіти, і калина, і лелека як символ родини. Значення мають і кольори. Червоний — це любов, чорний — земля, на якій ми стоїмо твердо, і маємо із землі добробут. Спочатку я виготовляла прикраси для рідних — доньок, онучок — їх у мене п’ятеро. А потім стали цікавитися друзі, знайомі, знайомі знайомих. Почали замовляти у мене. І тепер я маю певний дохід до своєї пенсії.
Більше слухайте в ефірі Українського радіо «Полтава» за посиланням.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | TikTok
