У Полтаві 6 листопада на фасаді будівлі відкрили меморіальну дошку на честь захисника України. Ігор Лєщин з обласного центру загинув 14 липня 2022-го під час артобстрілу поблизу міста Сіверськ Донецької області.
Про це повідомила кореспондентка Суспільного з місця події.
Дошку відкрили дружина, донька, син та брат воїна.
"З 2002 до 2012 року мій чоловік Лєщин Ігор служив і очолював спецпідрозділ "Сокіл" всі ці роки. Дуже цінував свою роботу, своїх колег, керівництво, підлеглих. Дуже намагався і це в нього вдавалося саме підняти рівень підготовки свого підрозділу. Він у перший день війни добровольцем одразу пішов на фронт зразу, — розповіла дружина загиблого військового Ігоря Лєщина, Олена Лєщина.
"Коли вже був на війні, він єдине, що казав: "Бережи себе та бережи маму. Тому, що я тут тільки заради вас. Я не хочу, щоб молоді йшли. Ми вже своє віджили". Хоч це було тоді дуже боляче слухати. Це дуже боляче згадувати, але це такі слова героїчні. Тому, що він віддав своє життя, свою свободу, щоб ми далі продовжували", — згадала донька загиблого військового Ірина Лєщина.
Встановлення дошки ініціювала родина військового.
"Майже 30 років ми були одружені. Не встигли ми відсвяткувати цю дату, багато в нас було планів спільних, але не вдалося. Для мене він був прикладом великим, батьком моїх дітей, і другом, і коханим, і завжди він мене вчив багатьом речам ще тоді. Пам’ять в душі про нього, у моїх дітях, у моїх онуках, це залишилося. І в тих людях, хто пам’ятає і знає", — додала Олена Лєщина.
На відкриття прийшли рідні, друзі, знайомі воїна та містяни. Присутні вшанували пам'ять військового хвилиною мовчання та поклали квіти.
"Багато років пропрацювали разом в управлінні по боротьбі з організованою злочинністю. Це був справжній чоловік, людина з великої літери, людина, з якою можна було іти в бій без розвідки. Багато разів у нас були спільні операції, з яких, дякуючи і Ігорю і його підрозділу, ми виходили з честю і злочинці були затримані. Дуже прикро, що такі люди, як Ігор, ідуть з життя", — поділився колега Ігоря Лєщина, Олександр Єрмак.
На початку повномасштабної війни чоловік поповнив лави ЗСУ. Служив у 5-ій батальйонній тактичній групі 81-ої окремої аеромобільної бригади. Був командиром зенітно-ракетного взводу. Брав участь у боях на Запорізькому та Донецькому напрямках.
"Дуже гарний товариш, компанійський, завжди він був на позитивній хвилі, завжди прийде на допомогу. Він був з гумором. Він очолював спеціальний підрозділ у нас в УБОЗі і був дуже авторитетний серед нас колег. Дуже позитивна людина, дуже. На жаль, його не вистачає, на жаль. Дуже гірко ми сприйняли цю звістку про його загибель. Він загинув за нашу Батьківщину, боронячи нас, боронячи Україну і боронячи рідну Полтаву. Це був справжній чоловік, царство йому небесне, — додав Олександр Єрмак.
"Було тяжко, трошки казав, що було тяжко. Але я знала, що він завжди ці тяготи переживав у собі. Він не показував це. Він наголошував, що в мене 40 осіб підлеглих, що він про них піклується, виїхати хоч якось він не може, навідати нас. Я сприймала це, як треба. Дуже коротко розповідав, бо ми з ним розмовляли телефоном по кілька хвилин. Тобто: "Як справи? Кохаю тебе". І все", — поділилась дружина Ігоря Лєщина Олена Лєщина.
Хто такий Ігор Лєщин
Як повідомили на сайті Полтавської міськради, капітан Ігор Лєщин з позивним "Горець" народився у місті Дружківка Донецької області. Навчався на факультеті повітрянодесантних військ, а також пройшов професійну підготовку для служби в органах внутрішніх справ.
З 1994 до 1999 року проходив військову службу кадровим офіцером повітрянодесантних військ. З 2000 до 2012 року служив в органах МВС України. З 2001 року — в ГУБОЗ МВС України на посаді начальника відділення планування та проведення спеціальних операцій спецпідрозділу "Сокіл". З 2006 до 2012 року призначений на посаду начальника спецпідрозділу "Сокіл" ГУБОЗ МВС в Полтавській області.
З 2012-го став пенсіонером за вислугою років. Також Ігор Лєщин працював на посаді заступника, а потім директора з охоронної діяльності приватного підприємства. Після початку повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ добровольцем. З 2 березня до 14 липня 2022 року брав активну участь у боях на Запорізькому та Донецькому напрямках. Служив у 81-й окремій десантно-штурмовій бригаді на посаді командира зенітно-ракетного взводу.
Загинув 14 липня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу поблизу міста Сіверськ Бахмутського району на Донеччині.
Які мав нагороди:
- "За відзнаку в службі" І ступеня (3 травня 2007 року);
- "Почесна відзнака ГУБОЗ МВС України" І ступеня (25 березня 2008 року);
- "За взірцевість у військовій службі" ІІ ступеня (15 березня 2022 року);
- "Орден Богдана Хмельницького" ІІІ ступеня посмертно (17 червня 2024 року);
- "Захисник України — Герой міста Полтава" посмертно (1 жовтня 2024 року).
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | TikTok
