Майже двома десятками ВПО поповнився за останні чотири місяці геріатричний пансіонат у селі Горбанівка на Полтавщині. Це люди, які вимушено приїхали з областей, де йдуть обстріли. Нині в закладі 68 переселенців.
Про це Суспільному розповіла заступниця директора закладу Катерина Наказна.
85-річна Надія Бородіна майже три місяці проживає у геріатричному пансіонаті в селі Горбанівка біля Полтави. Приїхала сюди жінка з міста Вовчанськ, що на Харківщині.
"Там зараз сіра зона, перед кордоном. Молодші повиїжджали, а я одна, дідуся похоронили, у мене нема нікого. Були собачка Барсік і котик Лукас, і вже просила перед смертю і приказувала котові й собаці, що я буду з ними. Кажу: «Що буде мені, те й вам»", — говорить переселенка.
Із рідного міста, яке опинилось під обстрілами, жінку з собакою та котом вивезли волонтери з військовими й поліцією 17 травня.
"Двічі нас приглушувало, що без свідомості була. І кіт, і собачка теж біля мене сиділи. Бомбардування, близько ж, наші через голову, а ті нам на голову стріляли. Це просто жах. А вже останнім часом як стали кидати, що вже і земля, і фундамент — усе горіло. Дуже тяжко було", — розповіла Надія Бородіна.
Спочатку пенсіонерку привезли до Харкова, а згодом — до Полтави, де вона жила в знайомих. З 25 червня Надія живе в геріатричному пансіонаті.
"Мене як привезли, точно наче в якийсь санаторій. Увага хороша. Я там голодувала, у нас же ні світла, ні газу не було, нічого. І їсти, й пити, й ліків не було. Сусіди скип’ятять баночку водичку і шматочок хлібця. І їли й пили, а сюди ж потрапила — це ж царство. Коли у мене запитують: «Як, бабусю, вам?» А я кажу: «Мені здається, що я на якісь курорти потрапила — і погодують, і напоять, і полікують", — зауважила переселенка.
Нині в геріатричному пансіонаті проживає 68 людей, які вимушено переїхали через війну. Майже два десятки додалося за останні чотири місяці. Підопічні забезпечені п’ятиразовим харчуванням, медичним та соціальним обслуговуванням.
"У медичному центрі в нас працюють лікарі-терапевти, лікар-психіатр, стоматолог. Медичний пост працює цілодобово, якщо необхідно, викликається швидка допомога. За необхідності у нас укладені договори з іншими медичними закладами, де проводяться консультації з вузькими спеціалістами, також працюють психологи, соціальні працівники", — розповіла Катерина Наказна.
У пансіонаті для підопічних також організовують культурно-дозвільну діяльність. Зокрема, проводять творчі заняття, екскурсії та влаштовують кінопокази.
"Підопічні, котрі отримують пенсію, 75% іде у державу на утримання і 25% їм на руки, вони використовують їх для своїх потреб", — додала заступниця директора пансіонату.
77-річна Зінаїда Ніколаєнко у пансіонаті живе вже 1,5 місяця. До цього жила в Лубнах та Миргороді. З Херсона жінка виїхала у кінці 2022-го року.
"У Херсоні було страшно, ми жили у підвалі. Мій дім розташований на набережній, там де Дніпро, а на тому боці вже росіяни. І всі перельоти через наш дім, наш двір. Я виїжджала — ще не вилетіли вікна, а коли я поїхала — вже все повилітало, стіни стоять, а жити там неможливо. Я рада, що я виїхала, і слава Богу, що я потрапила сюди", — говорить Зінаїда Ніколаєнко.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | TikTok
