Понад півтора десятки пацієнтів щодня приймає завідувачка жіночої консультації 2-ї лікарні Полтави Ірина Акіменко. У закладі лікарка працює понад 20 років. Найкраще у професії – це люди, з якими працює, говорить лікарка. А також пацієнти, які довіряють їй своє здоров’я. Про це вона розповіла Суспільному напередодні Дня медичного працівника, який в Україні відзначають 27 липня.
"Я не збиралася стати лікарем. Ще в 10-му класі в школі я над цим думала, мені більш подобалася навіть професія журналіста. Але сталася трагедія в нашому домі –померла моя подруга. І, коли попрощалися з нею, я прийшла додому, мамі сказала: "Я буду лікарем".
Так про обрання професії розповідає завідувачка жіночої консультації 2-ї міської лікарні Полтави Ірина Акіменко. Фахову спеціальність обрала одразу. А перші пологи приймала, коли була студенткою третього курсу, пригадує лікарка.
У мене була мій вчитель, друг, її зараз вже немає, – Людмила Петрівна Сапунова. Я ходила до неї на всі чергування. І вони з професором Голубєвим вели дуже складні пологи в однієї жінки. Там усі були задіяні. Я приймала ці пологи. Коли ми прийняли пологи, все гарно, народився хлопчик. Я, на жаль, прізвище цієї жінки не пам’ятаю. Вона лежить і каже: "Ой, як добре, що це народилася жива дитинка, бо в мене п'ять років тому помер». Тоді мене це дуже нажахало.
Як дружина військового, свою лікарську кар’єру Ірина Акіменко починала в Туркменістані. Одного разу пологи довелося приймати серед пустелі в далекому поселенні.
Викликали акушера-гінеколога. Ти сідаєш у машину, їдеш. Привозять: жінка, кричить, туркменка. Частина з них не були під наглядом, багато дітей. І з переляку приймаєш пологи. Дитинка кричить – ти радісний". А тоді жінку з дитиною забираєш, тому що довести її в лікарню можливості не було. І це була дуже жорстка, але дуже, я думаю, велика школа для мене як для лікаря.
Далі — медичний батальйон у Німеччині. 1993 року Ірина Акіменко повернулася до Полтави. Спочатку працювала в міському пологовому, а з 2003 -го очолює жіночу консультацію у 2-й міській лікарні.
Це велике щастя, коли дитинка закричала. І це, можливо, дає наснагу і бажання працювати. Іноді думаю, що вже стільки років пройшло, а ти кожен раз думаєш, а як воно буде? Ця професія спонукає бути молодим і йти попереду. Якщо ти відстанеш, ти нікому не будеш цікавим. І тому лікарі навчаються постійно.
Найкраще у професії – це люди, з якими працює, говорить лікарка. А також пацієнти, які довіряють їй своє здоров’я. Це мотивує працювати та розвиватися далі.
Ось оці картини. Подивіться на них. Це два Міші, які народилися, вагітності були дуже складні. І ці всі картини мені дарували пацієнти, у яких ми отримали, виносили, народили дитину. Колись мені жінка подарувала орхідею, я її так і назвала Богдан, бо в цій жінці було чотири втрати. І коли ми народили, вони сина назвали Богом Дан. І я цю квітку так і звала – Богдан. Тому це дуже важливо для мене.
Безперечно, це найавторитетніший фахівець у цьому закладі. Але завдяки їй я зміг зробити своє улюблене відділення – гінекологічне. Тому що ми з нею прорахували кожен крок, який зробили, щоб зробити оцей молодий і настільки перспективний колектив, — розповів директор 2-ї міської лікарні Полтави Максим Дудченко.
Нині на консультації до Ірини Акіменко щодня приходять зо півтора десятки людей. Загалом у жіночій консультації 2-ї лікарні Полтави приймає шестеро фахівців.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | TikTok
