Завжди приходили на допомогу та були фахівцями військової справи. Так про загиблих Олександра Войтенка та В’ячеслава Олексієнка відгукуються їхні побратими та знайомі. Сьогодні із військовими попрощалися у Кременчуці. Чоловіки загинули на Донбасі 14 лютого.
Дві домовини, квіти та портрети загиблих військових. У Кременчуці прощаються із земляками Олександром Войтенком та В’ячеславом Олексієнком. Біля трун із тілами воїнів їхні родичі. А поруч із міським палацом культури, де прощаються із загиблими, їхні побратими, друзі та ті, хто не був знайомий із чоловіками, але прийшли вшанувати пам’ять про них. Попрощатися із В’ячеславом Олексієнком прийшов і його побратим.
«Дуже фахова людина, дуже грамотна. Увесь час займався спортом, удосконалювався. Шкода, що такі люди йдуть», ‒ каже побратим В‘ячеслава Олексієнка Олег Штефан.
Служив разом із Олександром Войтенком, а нині прийшов вшанувати загиблого воїна Юрій Сачук.
«Він завжди усім допомагав. Якісь окремі випадки згадати не можу. Знаю, що хлопці зверталися до нього з багатьох питань. Автомобілі тоді мало у кого були, а у нього був. Він ніколи не відмовляв вирішити і службові питання, і особисті», ‒ згадує знайомий Олександра Войтенка Юрій Сачук.
Із міського палацу культури домовини виносять по черзі: спочатку В’ячеслава Олексієнка, а потім – Олександра Войтенка. Далі бійців відспівують у соборі, аби поховати на Алеї Слави кременчуцького кладовища.
Близько тридцяти років Олександра Войтенка знав Сергій Федоренко.
«Дуже хороший друг. Кажуть: «Друзів багато не буває». Та він був однією із тих людей, які постійно могли прийти на допомогу. Дуже хороша людина, дуже хороша», ‒ каже знайомий Олександра Войтенка Сергій Федоренко.
Загиблий В’ячеслав Олексієнко був родичем Світлані Самойленко.
«Вони прожили вісім років з нашою Наталочкою. Це моя племінниця. Після 2014 року із таким патріотизмом прийшов з АТО. А ми йому кажемо: «Ну все, досить! У тебе сім‘я, родина». Вони жили вісім років як одна сім‘я. Синочки його татом називали. Сьогодні старшому виповнюється 14 років. Він був гідним батьком, гідним чоловіком, гідним громадянином і козаком», ‒ каже знайома В‘ячеслава Олексієнка Світлана Самойленко.
Що відомо:
- Військові підірвалися на мінах 14 лютого. Сталося це неподалік Новолуганського під час переміщення на позиції. Обоє служили у підрозділі десантно-штурмових військ. Капітану Олександрові Войтенку було 46 років, а солдату В'ячеславу Олексієнку – 33. У них залишилися дружини та сини.
- Окрім наших бійців, 14 лютого на Донбасі підірвався ще один військовий. Це житель Харківщини Дмитро Мироненко.
- Держбюро рослідувань розпочало кримінальне провадження за частиною третьою статті «Недбале ставлення військової службової особи до служби, що спричинило тяжкі наслідки».
- Сам вибух стався від п’яти мін, встановлених у шаховому порядку. Військові йшли вздовж дороги та підірвалися близько 9:30 ранку. На місце прибули медики, однак жодного із трьох чоловіків врятувати не змогли.
- В Офісі президента говорять про три ймовірних причини підриву військових. Це порушення правил поводження із боєприпасами, теракт окупантів із дистанційним підривом міни, а також недбале ставлення до служби та неналежна організація переміщення військових під час бойових завдань.
- А 11 лютого у зоні проведення Операції об’єднаних сил загинув полтавець Олександр Глушко. У нього поцілив снайпер неподалік селища Зайцеве, що на Донеччині. Чоловік служив в інженерно-саперному взводі. Йому було 36 років. Поховали його 13 лютого у селі Рунівщина Полтавського району, де він народився. У нього залишилися дружина та двоє неповнолітніх дітей.
