Регіональні медіа стають ключовими гравцями у формуванні загальнонаціональних наративів та культурної ідентичності України. Про це говорили експерти, науковці та журналісти під час Медіадня премії Георгія Ґонґадзе, що вперше відбувся в Одесі. Дискусія зосередилась на ролі локальних медіа під час війни та їхньому впливі на трансформацію суспільства.
Світоглядна дискусія у форматі медіадня вперше за сім років існування премії вийшла в регіональний вимір. Зі слів Влада Зінкевича, шеф-редактора Першого каналу Суспільного та програмного директора премії, це було обумовлено насамперед тим, що повномасштабна війна дала новий поштовх для фундаментальних змін медійного ландшафту.
"Сьогодні трендсетерами є саме локальні медіа, тому що вони порушують теми, які знаходять відгук у національних медіа. Національні медіа здебільшого вичерпують себе в багатьох жанрах. Вичерпують себе не через непрофесійність, а через відсутність доступу — того, який є на місцях", — зазначив він.
"Ми значно сильніші, ніж ми про себе думаємо": діалог про майбутнє
Подія розпочалася футуристичною бесідою про те, яким буде суспільство через п’ять років і роль медіа в ньому.
Публічний діалог вели лауреатка минулорічної Премії Георгія Гонгадзе, журналістка і медіаменеджерка Тетяна Трощинська та письменник, член українського ПЕН Андрій Хаєцький. Обидва спікери торкнулися викликів, пов’язаних з війною, формуванням інфополя, зокрема й методами штучного інтелекту, дійшли згоди щодо множинності сценаріїв майбутнього та необхідності враховувати свої сили та той досвід, що людство набуло в подібних ситуаціях.
Зокрема Андрій Хаєцький зазначив, що він намагається читати та аналізувати літературу, яка описує війни, у першу чергу ті, що відбулися нещодавно і мають багато спільного з нашою, аби дослідити досвід інших країн, які пройшли війну і процес відновлення.
Говорячи про проблему джерел інформації та роль медіа в теперішньому світі, Тетяна Трощинська констатувала зменшення функціональної грамотності, зокрема непридатність великої кількості людей читати довгі тексти та осмислювати їх.
У той самий час, на думку спікерки, інструментами моделювання майбутнього є так звані "холодні" теми про тренди і процеси, а не про факт. Йдеться про освітні втрати, безпеку, міграційні процеси, демографічні проблеми тощо. А з цим, зі слів журналістки, їй та її колегам дуже важко працювати.
"Те, що "грає вдовгу", надзвичайно важко пояснити… Тому що люди не відчувають це як близьке і як те, що стосується їх зараз", — зазначила Тетяна Трощинська.
Як взаємодіють локальні медіа під час війни
Співпраці регіональних медіа Півдня України, їхньої взаємодії з національними та міжнародними платформами та ролі локальних історій була присвячена панель "Голос Півдня: як місцеві історії формують спільний наратив під час війни", яку модерувала громадська діячка та культурна менеджерка Марина Гончаренко.
У дискусії взяли участь СЕО краудфандингової платформи "Моє Місто" Сергій Лукачко, український письменник, журналіст, мандрівник, блогер, член Українського ПЕН Максим Беспалов, головний редактор "Інтенту", голова ГО "Центр публічних розслідувань" Валерій Болган та генеральна продюсерка інформаційного мовлення Суспільного Христина Гаврилюк.
Спікери зосередилися на питаннях функціонування медіа під час війни, зокрема на ролі регіональних медіа у формуванні загальнонаціональних наративів.
На думку Христини Гаврилюк, повномасштабна війна розкрила потенціал тих філій Суспільного, які працюють на деокупованих територіях або в безпосередній близькості до лінії бойового зіткнення.
"Ми побачили величезне зростання на початку вторгнення, яке зберігається досі. Абсолютно точно інтерес до регіональних новин зріс. Національні та міжнародні медіа приїздять і їдуть, що закономірно, а регіональні медіа залишаються зі своєю аудиторією", — підкреслила продюсерка конкурентну перевагу Суспільного.
Формування нової культурної ідентичності на Півдні
Другу панель "Міфи про Одесу та Південь України: сильні історії — сильні наративи" модерувала кураторка платформи культури пам’яті "Минуле / Майбутнє / Мистецтво", докторка філософських наук, професорка Київської Школи Економіки Оксана Довгополова.
До дискусії про роль культурної складової та те, чи може регіональна ідентичність підсилити всеукраїнську, долучилися український філософ, публіцист, перекладач, спеціаліст із феноменології, доктор філософських наук, член Українського ПЕН Вахтанг Кебуладзе, головний редактор медіа "МОСТ" Сергій Нікітенко та головний редактор одеського медіа "Море людей" Ігор Філіппов.
На думку Сергія Нікітенка, регіональна ідентичність має бути врахована в реінтеграційних процесах.
"Нічого поганого в тому, що людина ідентифікує себе з чимось мікро, немає. Можливо, не нам, а нашим дітям і онукам доведеться працювати над реінтеграцією лівобережжя Херсонщини, потім — Донбасу, Криму. І до цього треба готуватися цілим поколінням. Тому нам треба нарешті для себе визначити, хто ми, формувати наші ідентичності, щоб потім їх дуже швидко експортувати. Ми бачили, що коли звільнили Херсон, у влади була максимальна розгубленість, що робити з цими людьми", — зазначив головний редактор "МОСТа".
Ігор Філіппов гадає, що стара регіональна ідентичність Одеси як міста моряків, бандитів і контрабанди ніяк не впливає на загальнонаціональну, тоді як нова перебуває на етапі формування. Якщо становлення відбуватиметься швидше і якісніше, Одеса буде підсилювати загальноукраїнську ідентичність.
"На це потрібен час, але видно, що ми рухаємося в правильному напрямку", — підкреслив Ігор Філіппов.
Вахтанг Кебуладзе відгукнувся на цю тезу питанням про те, хто представляє Одесу як російськомовний письменник. У процесі з’ясування імен він зазначив, що усе життя живе в літературі, це його професія, але таких людей він не знає. вони ноунейми, нікому не цікаві і невідомі.
"Що може дати Одеса і вже дає? Але не Барського та той непотріб, який ви зараз назвали. У мене просте питання до вас, — звернувся Вахтанг Кебуладзе до аудиторії. — Хто знає, хто такий Ляпунов? А хто знає, хто такий Ройтбурд? То що може дати Одеса Україні і світу: Ляпунова чи Ройтбурда? Тут поруч провулок, який нарешті провулок Саші Ройтбурда. Бо він — це і є Одеса, це фантастична, сучасна, красива, модерна, неповторна Одеса… І це дуже потужний бренд. У Одеси фантастичний потенціал. Але, на жаль, ви його не цінуєте".
Оксана Довгополова наголосила на ролі повномасштабного вторгнення для набуття нового типу регіональної солідарності, який раніше не відчувався.
"За останні три роки є клаптик Півдня, який набуває нову регіональну ідентичність. І, можливо, це якраз той шлях, який допоможе Одесі позбавитися сконцентрованості на собі. Те, що відчували в Одесі до Миколаєва в 2022 році… Якщо б нам сказали за два роки до того, що ми будемо настільки вдячні Миколаєву, будемо вважати його старшим братом, в Одесі люди сказали б "да ладно, такого не може бути", — зазначила модераторка дискусії, говорячи про ресурс для перезавантаження, набутий через трагічний досвід.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
