На Одещині родина Володьків власноруч перетворила стареньку бабусину хату на місце відпочинку для екотуризму. Та всі кошти, які вдається заробити, сім'я витрачає на лікування господині садиби Марини, яка з 2014 року хворіє на онкологію.
Марина Володько, мати та власниця садиби в селі Маяки Одеської області, каже, що не планувала робити бізнес для екотуризму. Старенький будиночок бабусі та запущений город був завжди у власності сім'ї. Тут проводили вільний час, як у дитинстві, так вже й зі своєю сім'єю.
"Бабусі немає вже два роки. Вона завжди любила зустрічати гостей, завжди в неї такі столи були накриті, все багато-багато. А я їй розказую, що буду здавати та мати гроші і вона каже: "Боже мій, скільки років прожила і я безкоштовно всіх приймала, а вона за гроші", — розповіла Марина.
Територія біля хати була в дерезі та зарослях, навіть річки не було видно, продовжує Марина свою розповідь. Розчищав тут все чоловік жінки Борис, починав у період пандемії коронавірусу. Спочатку він поставив маленьку альтанку, а потім з’явилося все інше.
"Був сезон ковіду, коли все було зачинено і нічого не працювало. Але ще тоді я ще так жартома сказала, он у бабусі є великий город, кажу: рийте собі, будете купатись. Було все жартома, але жарт спрацював", — додала жінка.
Басейн копали всією сім'єю, продовжила Марина. Участь у цьому брали навіть друзі. А потім чоловік, Борис Володько, за професією будівельник, власноруч почав робити доброустрій ділянки. Спочатку змайстрував гойдалку, потім альтанку, мангал, пічку — все, як кажуть, для себе, для свого відпочинку.
"Зробили з зятем місце для сніданків зі старенького столика бабусі та стволів старого горіха. Тут за ним сиділи колись дідусь та бабуся, а онучка захотіла зробити і для нас. От ми колодки повирізали", — поділився чоловік.
А потім діти, їх у подружжя двоє, підхопили ідею запрошувати гостей на садибу у рамках зеленого туризму.
"Я розуміла, що це буде більше рибалка. Коли до нас приїжджають, то всі як один кажуть: у вас так гарно, у вас по-домашньому. І мені ось це слово якось так. Тобто ми одразу вирішили, що не будемо тикати якусь рослинність в камені, ми залишили все так, як є. І коли весна, то ці різнотрав'я самі по собі. Тут у нас і пташки співають по-іншому, не так, як в інших місцях", — зазначила Марина.
Марина, зітхає, садиба створена з душею і для гостей, проте як основний заробіток ніколи не розроблялась. Жінка працює на іншій роботі, як і чоловік. А всі гроші з оренди бабусиної садиби йдуть на лікування важкої хвороби. У 2014 році жінка перенесла операцію з онкології та пройшла основне лікування. Та з початком війни хвороба знов повернулась.
"Тут і заробітку як такого немає. Всі заробітки, які є, майже всі ідуть на лікування. Наче все заспокоїлось і думали, що все добре, але пішов прогрес самої хвороби і майже от скільки йде війна, стільки я воюю зі своєю хворобою. То в мене майже йде подвійна війна. Пропонують лікування, воно дороге, багато ліків не покривається програмою, треба купувати", — поділилася своєю історією Марина.
За словами жінки, вона могла виїхати за кордон за програмою "Медичної евакуації" та не хотіла залишити рідних:
"Спочатку я хотіла поїхати з донькою, бо мені треба було на лікування і пропонували виїхати саме по медевакуації. Але якось на кордоні ми подумали, що ми поїдемо, а частина сім'ї залишиться тут… Розвернулись назад. Коли всі поряд, то якось спокійніше, а коли десь далеко, то і сам якось нервуєшся..А нервувати в цьому випадку не можна. Але коли я виїжджала декілька разів на лікування, буквально на місяць-два, то сидиш та всі телеграм-канали дивишся. Я зрозуміла, що не зможу жити в іншій країні, а сім'я тут. То ми вирішили буде, як буде".
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
