Історії жінок з Одеси, які на рівні з чоловіками служать та працюють під час війни

Історії жінок з Одеси, які на рівні з чоловіками служать та працюють під час війни

Поліцейська, яка воює на фронті, рятувальниці, які ліквідовує пожежі, та нейрохірургиня, яка 39 років рятує життя на операційному столі. Суспільне зібрало історії жінок з Одеси та Одещини, які на рівні з чоловіками, попри гендерні стереотипи, служать та працюють задля перемоги України.

"Я зі своїми хлопцями на рівні"

Аліна з позивним "Субару" — одеська поліцейська. За освітою жінка медик і до 2014 року працювала за фахом., але у 2019 році. До поліції пішла за прикладом дядька та батька.

З 2019 року Аліна у спецпідрозділі "Шторм". Початок повномасштабної війни вона зустріла у Маріуполі, потім був Бахмут.

"На той момент я знаходилась в Маріуполі. 24 лютого о 5 годині ранку почалися вибухи. Це було дуже страшно. На той момент я була на блокпосту, перший приліт був поруч з нашим постом. Хлопці побратими, які зі мною були, схопили мене, ми побігли в окоп. Для мене це було дуже страшно, ми так сиділи години дві, бо не припинялися прильоти", — згадує Аліна, як зустріла повномасштабне вторгнення Росії.

Жінка воює на фронті пліч-о-пліч із чоловіками. Каже, найважче фізично було допомагати рити окопи.

"Я зі своїми хлопцями на рівні і на блокпостах, у бронежилеті, касці. Не було такого, що "Ти жінка, не роби цього, присядь, посиди, відпочинь". Ніхто ніколи не казав, що ти "слабка стать". У мене більш чоловічий характер, ніж жіночий", — розповіла поліцейська.

Рятує життя людей 39 років

Лариса Петкова — нейрохірургиня з Одеси, яка 39 років рятує життя на операційному столі. Стати лікарем, каже, мріяла з дитинства.

"Ми оперуємо на головному мозку, на спинному мозку і периферичних нервах. Робота у нас дуже важка, дуже відповідальна, але цікава. Інколи доводиться під час чергування за 2-3 хвилини приймати рішення оперувати чи не оперувати хворого, що робити далі", — розповіла лікарка.

Щомісяця вона з командою проводить по десять операцій. Працювати доводиться у складних умовах: і під звуки повітряної тривоги, і під вибухи.

"Нічні тривоги, вранці йдеш на роботу, треба працювати не дивлячись ні на що. Якщо тривога, ми не можемо вийти з операційної, коли ти чергуєш і приліт, вночі чи ввечері атаки, то ми не можемо вийти і залишити хворих", — зазначила Лариса Петкова.

Лариса Петкова — заслужений лікар України. Разом з нею на рівні працюють як жінки, так і чоловіки. Головне, каже нейрохірургиня, щоб у людини були знання та вміння знаходити контакт з хворим.

"У нас розбіжностей немає, ми всі працюємо разом, однаково і чоловіки нам завжди допомагають, якщо ми їх просимо, якщо потрібна допомога. Ну жінки більш м’які, більш спокійні, чоловіки більш запальні. І жінка до хворих більш ставиться як мама, як жінка", — додала лікарка.

Їм казали: "Дівчині не місце на пожежі"

Олена Сусла, Вікторія Журавська, Ярослава Платонова та Марина Аверіна — співробітниці ДСНС Одещини. Всі працюють у пресслужбі та щодня виїжджають на пожежі, влучання після російських атак та інші надзвичайні ситуації.

Олена та Ярослава кажуть, що стикалися з несприйняттям їхнього вибору професії.

"У мене такі були знайомі, які казали: "Як ти можеш працювати на такій важкій роботі? Нащо це тобі, це ж не жіноча робота". Я вважаю що це цілком жіноча робота, тому що я не бачу ніяких перепон для того, щоб виконувати цю роботу", — зазначила Олена Сусла.

"Була дуже цікава історія, коли я працювала диспетчером ще в Павлограді. Було таке що оперативні, з яких ми працювали в одному кабінеті, казали, що "дівчині місце в кабінеті", що "вам не місце саме на пожежі". А мені завжди було цікаво подивитися, що там воно відбувається. Коли вже я перевелась в Одесу, то моя мрія трішечки здійснилася, я стала виїжджати", — розповіла Ярослава Платонова.

Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області

На початок