Перейти до основного змісту
Пішов добровольцем і загинув під Херсоном: загиблому морпіху з Одещини просять надати звання "Герой України"

Пішов добровольцем і загинув під Херсоном: загиблому морпіху з Одещини просять надати звання "Герой України"

Пішов добровольцем і загинув під Херсоном: загиблому морпіху з Одещини просять надати звання "Герой України"
Загиблий Сергій Вінницький. Фото: з архіву родини Сергія Вінницького

Петиція з проханням надати звання "Герой України" загиблому військовослужбовцю родом з Одеси Сергію Вінницькому набрала 25 тисяч підписів і наразі перебуває на розгляді президента. Про те, яким був Сергій і як він загинув, Суспільному розповіла його сестра Ольга Ананченко.

Петицію про присвоєння Сергію Вінницькому звання "Герой України" розмістила саме Ольга з донькою.

"Я створила петицію разом з донькою, бо вважаю, що всі хлопці заслуговують на таке високе звання, оскільки вони всі герої. Особливо, на мою думку, ті, які пішли захищати Україну в перші дні", — розповіла Ольга.

За її словами, Сергій був у військкоматі вже 27 лютого 2022 року, а 1 березня його зарахували до 35-ї бригади морської піхоти. До повномасштабного вторгнення він проживав у селі Доброолександрівка Одеського району, працював будівельником:

"Він не служив раніше, після школи закінчив училище, працював будівельником. Працював у Парижі та Угорщині. Він пішов добровольцем. Знаючи свого брата, я була впевнена в тому, що він піде у перших рядах".

Петиція
Загиблий військовий Сергій Вінницький. Фото: з архіву родини Сергія Вінницького

Чоловік загинув 27 травня 2022 року під час виконання бойового завдання під Херсоном. Як зазначає його сестра, вони потрапили під артобстріл, Сергій врятував свого товариша, а сам повернувся на позицію, де і помер. Його посмертно нагородили орденом "За мужність" III ступеня.

Петиція
Прапор на Майдані Незалежності у Києві. Фото: з архіву родини Сергія Вінницького

Півтора місяця Ольга не могла забрати тіло брата, бо там були постійні обстріли:

"Я пішла з роботи для того, щоб знайти його. Всі ці півтора місяця я займалась пошуками. Його тіло знайшли з документами — у бронежилеті був паспорт, військовий квиток, ідентифікаційний код. На ДНК-експертизу я не подавала, бо хлопці знали, де він загинув. Ми поховали його 12 липня, прощання відбулось у будинку офіцерів".

Ольга каже, що за життя її брат був дуже хорошою людиною, завжди допомагав іншим:

"Він дуже любив маму, і мати напевно його любила сильніше, ніж мене. Для неї це був дуже великий удар, коли вона дізналась про його загибель. Сергій був дуже чуйною людиною, тобто хто б його не попросив, навіть можна було й не просити, він завжди допомагав. Особливо це стосувалось жінок літнього віку".

Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області

Топ дня

Вибір редакції

На початок