У селі Фонтанка на Одещині дендропарк, який понад 20 років створювала родина Айзенбергів, сьогодні носить ім’я загиблого військового Бориса Айзенберга — молодшого. Він був командиром роти 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів зимового походу і загинув 13 липня 2023 року на Донеччині, рятуючи побратима.
До повномасштабної війни він працював архітектором, ландшафтним дизайнером і художником. У розсаднику разом із батьком Борисом виростив понад 200 видів рослин — більшість із них щеплені його руками.
"Будиночок Бориса" і незакінчена робота
Сьогодні дендропарк носить ім’я загиблого військового. Посеред саду стоїть "будиночок Бориса" — так його називає батько. Там протягом року відкрита експозиція фотографій, які син зробив під час служби, зокрема у Бахмуті.
У приміщенні зберігаються й акварельні роботи, створені просто на позиціях. Одна з них — незакінчена. За словами батька, Борис зробив її за декілька години до загибелі та планував повернутися і завершити.
На фронті Борис створював десятки робіт. Але встиг оформити для виставки лише дев'ять. Інші його роботи побратими передали в Одесу вже після загибелі військового. Кріпити малюнки на кришках боєкомплектів — була його власна ідея. Побратими називали його Борисовичем.
Сад, до якого торкнулась рука сина
У дендропарку ростуть сім сортів сакур, дев’ять сортів рябин, 18 сортів кленів та ясена, а також десятки хвойних рослин. Батько каже: у саду майже немає дерев, яких би не торкнулася рука сина.
Щовесни вони разом починали роботи ще з лютого — обрізали, обробляли та підживлювали рослини. Тепер за садом доглядає сам батько разом із кількома працівниками.
Як правильно обрізати дерева: поради від Бориса Айзенберга
Борис Айзенберг старший пояснює: частину дерев потрібно обрізати ще взимку, щоб навесні вони сформували правильну крону:
"Є безліч дерев, таких як: шовковиця плакуча, софора плакуча, ясінь, в’яз плакучий – всіх ми підрізаємо ще зимою. А на весні вони вже нам дадуть гарну крону".
За його словами, під час обрізки важливо залишати лише невелику частину бруньок — інакше крона швидко загущується та втрачає форму.
"Вам треба відрізати, щоб залишити третю бруньку, яка буде самою верхньою. Все інше ви прибираєте. Можна звісно залишити і дві, або одну. Якщо ви одну залишите – буде замало. Так три бруньки будуть створювати нормальну крону в цій рослині", — пояснив чоловік.
Окремі правила діють і для плодових дерев. Наприклад, гілки, що ростуть всередину, варто видаляти після цвітіння, як і дрібні пагони на стовбурі, розповів Борис:
"Є правило обрізки, які, в принципі стосуються всіх плодових дерев. Гілка, яка росте всередину, заважає. Після цвітіння можете прибрати і всі інші маленькі гілочки які квітнуть прямо по стовбуру".
Водночас деякі дерева, як-от декоративна слива Нігра, у саду намагаються не чіпати до завершення цвітіння, щоб повністю насолодитися ним.
Кедри пам’яті та японські традиції
У дендропарку росте алея кедрів, яку висадили в пам’ять про сина. Батько пояснює: ці дерева можуть жити сотні років і зберігатимуть пам’ять про нього.
Серед рослин є й сформовані у топіарні форми хвойні кущі. Деяким із них понад десять років.
Окрему частину саду займають дерева, вирощені за японською традицією "нівахі". За словами власника, цю техніку він побачив у Японії:
"«Нівахі» перекладається з японської як сад. Завдяки Борі я побував свого часу в цій країні. І ніколи не забуду коли, о 5 ранку японець стає та починає доглядати всього за однією своєю сосною. Бере ось таку гілку і вискубує зайві бруньки, обриває зайві хвойні голки".
Як пояснює Борис Айзенберг, якщо залишати лише одну бруньку, з часом можна сформувати дерево у стилі "нівахі".
Сад як пам’ять
Сьогодні дендропарк у Фонтанці — це не лише колекція рослин, а й місце пам’яті. Тут зберігаються роботи, світлини та дерева, які висаджували разом батько і син.
Доглядаючи сад, батько продовжує справу, яку вони починали разом.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
