Готелю "Одеса", розташованому на Морському вокзалі, у 2026 році виповниться 25 років. Споруда мала стати символом міста, однак з плином часу перетворилась на покинуту аварійну будівлю, яка, на думку одеситів, псує архітектурний ансамбль.Чому так відбувається і що станеться з готелем в майбутньому — розбираємось у матеріалі Суспільного.
"Морвокзал був продуманий до деталей"
До появи сучасного Морського вокзалу в Одесі пасажирські судна прибували просто до Військового молу. Пасажири купували квитки й очікували на посадку тут же, в невеликій двоповерховій будівлі. Потрапити до кас можна було з боку Приморської вулиці — через ворота порту, перейшовши залізничні колії.
Після Другої світової війни, на тлі зростання пасажиропотоку, постала потреба у створенні окремого вокзалу. Перші архітектурні проєкти в стилі ампір з’явилися на початку 1950-х. Втім, реалізацію відклали.
Наприкінці 60-х проєкт переглянули, змінивши не лише стиль, але й розташування — Морвокзал змістили вглиб Нового молу. Новий проєкт Головіна та Кремляківа був виконаний у дусі конструктивізму і функціоналізму, з частковим збереженням класичних елементів.
Співзасновниця Асоціації архітекторів Одеси Марія Янушкевич в коментарі Суспільному наголосила: перш ніж проєктувати будь-який об'єкт, необхідно проаналізувати, чи відповідає місце споруді, і чи є функціональна вмотивованість. У випадку Морвокзалу ці умови збережені, вважає вона:
"Сучасний архітектор насамперед має бути філософом, психологом. Будівля Морського вокзалу, зведена в 60-х, була дуже сучасною для свого часу. Її форма нагадувала пасажирський лайнер, що пришвартувався біля Потьомкінських сходів. Для будівництва використовували лише залізобетон і скло, встановили вокзал на дерев’яних палях, забитих у морське дно — як у Венеції".
Архітекторка каже: одеський Морвокзал — не просто зразок радянської архітектури й "пережиток часу", але й вдалий приклад застосованих конструктивних рішень тогодення. До сьогодні західні фахівці, зокрема Норман Фостер, часто переосмислюють радянський конструктивізм, адаптуючи його до сучасних умов. Наприклад, у вигляді магазинів Apple у Бангкоку чи Майамі, каже Янушкевич.
"Морвокзал був продуманий до деталей, навіть фунікулер був частиною цілісного архітектурного ансамблю. Зараз же там маємо вагончики, які дисонують зі стилістикою. Якщо повернути первинний вигляд будівлі, осучаснивши матеріали, отримаємо гідний пам’ятник", — зазначила Марія Янушкевич.
Готель "Одеса" — архітектурна помилка?
Одна з найпомітніших споруд Морського вокзалу — готель "Одеса". Відкриття відбулося у 2001 році. Готель мав стати візитівкою міста і символом сучасної архітектури, привабливою для туристів. Натомість готель пропрацював до грудня 2011 року і закрився: офіційною версією стала відсутність прибутку.
У коментарях Суспільному одесити неодноразово називали споруду зайвою і такою, що псує вид на гавань. Архітекторка Марія Янушкевич поділяє цю думку і вважає готель архітектурною помилкою.
"Це приклад дуже поганої роботи. Він не має виразного стилю, не має естетики, його вертикальна форма не відповідає загальному ансамблю, відволікає увагу і псує панораму. До того ж він має проблеми з конструкцією, бо залізобетонні палі, на яких стоїть готель, аварійні. Через те його і закрили ще до початку повномасштабного вторгнення".
Янушкевич згадує досвід своїх знайомих, які зупинялися в готелі:
"Друзі були неприємно здивовані. Шум з порту проникав у номери ще до світанку. Звукоізоляції нема. Відпочити там було неможливо. Незрозуміло, на кого орієнтувались проєктувальники".
До початку повномасштабного вторгнення готель стояв зачиненим, а у 2023 році суттєво постраждав унаслідок російської ракетної атаки на портову інфраструктуру. Відтоді будівля стоїть закинута і все більше руйнується.
У такому вигляді в центрі Одеси їй не місце, зазначив у коментарі Суспільному Андрій Ставніцер, власник готелю, співвласник порту TIS, засновник Superhumans Center. На його думку, причини, через які готель так і не став новим символом міста, цілком зрозумілі.
"У найкращій оглядовій точці Одеси, на перетині пам’яток, відомих буквально всьому світу, вже 15 років стоїть законсервована, потворна свічка, яка не працює ні як ресторан, ні навіть як оглядовий майданчик. Звичайно, одеситам не подобається цей готель. Він і мені не подобається. Величезна "заброшка" у серці міста просто стоїть і руйнується — так не може бути", — підкреслив Ставніцер.
Що буде з готелем "Одеса" в майбутньому?
Марія Янушкевич вважає, що оптимальним рішенням буде знести споруду.
"У 90-ті роки панував хаос, ніхто не думав про те, що і як будується. Архітектурні конкурси — це було щось недосяжне. Якщо грамотно реконструювати сам Морвокзал — локація тільки виграє. А готель "Одеса" — це "велике ніщо" за великі гроші. Його поява зіпсувала простір", — додала архітекторка.
Янушкевич вважає: якщо дивитись на територію в перспективі, Одеса має орієнтуватись на приклад європейських портових міст — Генуї, Барселони.
"Тут має бути зона відпочинку, простір для прогулянок, музеї, ресторани. Комерційний круїзний порт. На місці готелю — океанаріум, музей морського судноплавства, рекреаційні майданчики. І все це — в горизонтальних відмітках, не вище існуючої будівлі вокзалу. Щоб не заважати морській панорамі Одеси".
Цю візію поділяє і власник готелю Андрій Ставніцер. Він каже: Одесі потрібен функціонуючий Морвокзал, ресторани й магазини з локальними товарами, галереї, концертний майданчик, музеї, спортивні та дитячі зони, зручна набережна.
Втім, Ставніцер наголошує: ракетне влучання значно ускладнило подальші роботи над готелем. За його словами, поширена думка, що зруйноване легше знести, не відповідає дійсності — насправді це набагато дорожче і вимагає специфічних заходів безпеки. Відтак, він має на меті відбудувати споруду.
"Моя ідея — реконструювати готель і перетворити локацію на туристичний магніт. Після війни це буде ще важливіше для Одеси, ніж до. У концепції проєкту — створення сучасного простору, де поєднувалися б інфраструктура для пасажирів, громадські простори, культурні установи та місця відпочинку", — додав Ставніцер.
Він наводить приклади з інших країн, де вдале перетворення припортових територій дало економічний ефект.
"У Стамбулі реставрація прибережної зони приносить місту понад 100 мільйонів євро на рік за рахунок квитків, оренди та сервісів. У Антверпені перетворення порту на культурний хаб дало дві тисячі нових робочих місць. У Гельсінкі реконструкція причалів збільшила дохід від туризму на 35%", — каже Андрій Ставніцер.
Окрім користі для міста, реконструкція, за його словами, має і комерційний потенціал.
"Galataport у Стамбулі за рік приймає 350–500 тисяч осіб — при середньому чеку на проживання, їжу та транспорт у 750 доларів — це плюс 250–375 мільйонів доларів щороку", — пояснив власник готелю.
Наразі, каже автор ідеї перебудови, робота над проєктом триває, хоча війна вплинула на всі строки й плани.
"Я розраховую залучити до роботи найкращих фахівців і крок за кроком прийти до комплексного рішення, щоб переробити не лише готель, а й всю набережну", — підсумовує Ставніцер.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
