В Одесі "Особливий театр ляльок" готує виставу народної казки про "Лисицю та козла". У п’єсі беруть участь актори та ляльководи, усі вони – люди з ментальною інвалідністю, розповіла кореспондентка Суспільного.
Оксана Долгіх – авторка проєкту "Особливий театр ляльок". Жінка колекціонує різні ляльки понад 50 років. У 2016 році почала колекціонувати рукавичні ляльки, які використала для п’єси. На її думку, кожна із них має бути задіяна у справі.
"Найголовніше те, що ми віримо, що у нас все вийде. Складний насправді процес. Із людьми з ментальною інвалідністю важко щось робити. Але у кожного є свої таланти і, як виявилося, діти в цьому театрі почали себе по-новому проявляти. У них абсолютно унікальна взаємодія всередині організації, вони настільки одне одного розуміють, що часом ми, дорослі, не розуміємо. І просимо перекласти", – пояснила Оксана.
За словами авторки проєкту, ролі адаптували під кожного з акторів окремо. Разом із режисером-постановником обирали фрази та додавали більше емоцій, аби учасникам було комфортніше.
П’єса складається з акторів та ляльководів. Юлія грає роль лисиці, але мріє спробувати себе в якості ляльковода.
"Я граю роль лисиці, яка впала в колодязь, і це для мене щось нове. І я дуже хочу спробувати себе в такій атмосфері. Я дуже рада, що завдяки Оксані у нас це вийде", – поділилася Юлія.
Інна Верро – мати двох дівчат. Її старша донька грає ляльковода – лисицю, а молодша – гаву. За словами Інни, після екскурсії в ляльковий театр дівчата захотіли взяти участь у вистава.
"Їм подобається будь-яка колективна діяльність. Мені здається, це не заради того, що вони в колективі, а тому, що це творчість. Їм цікаво грати, перевтілюватися. І для мене це відкриття. Арттерапія їх відкриває, наповнює і надає сенс", – пояснила Інна.
Донька Інни Карина розповіла, що їй подобається грати в театрі, адже тут вона може спілкуватися з людьми.
"Я намагаюся вчити слова і потрохи це виходить, але потрібно ще дати емоцію. Я мрію бути хорошою людиною. З цих ляльок мені подобається лисиця. Тому що вона помаранчева, сонячна. І вона в українському костюмі, ми ж в Україні живемо", – поділилася Карина.
За словами режисера-постановника казки Олега Шевчука, репетиції проводять щонеділі у Музеї історії розвитку українського козацтва.
"Театр ляльок – це набагато складніше, ніж драматичний театр. Але з іншого боку учасникам в цьому сенсі простіше, вони за своєю природою трохи замкнуті й стають більш вільними, коли працюють з лялькою. Жодної жалості я не відчуваю. Я зрозумів для себе: як тільки я почну відчувати жалість, нічого не вийде. Адже попри те, що вони вже всі дорослі, все одно це діти", – наголосив Шевчук.
Читайте також
- "Каністерапія в кадрі": в Одесі відкрили виставку світлин дітей з інвалідністю
- День людей з інвалідністю: як працює центр для дітей в Одесі
- Будинок з янголом: як в Одесі працює центр реабілітації дітей з інвалідністю