У Львові переглянули архівні записи Суспільного із письменником, літературознавцем та громадським діячем Михайлом Івасюком. Подія відбулася 15 січня у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва імені Романа Іваничука. До обговорення побаченого команда Суспільне Медіатека запросила доцентку кафедри української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Світлану Кирилюк та доньку письменника Галину Івасюк.
«Впродовж дня команда Суспільного публікує 10–15 відеодокументів, звичайно, що є такі, які нас більше торкають, спонукають до обговорення, навіть до дискусії. Зрештою знаходяться й такі відео, розмови про які ми хочемо винести за межі нашого маленького колективу. Хочемо поширити їх і запросити до спілкування людей, які краще ніж ми знають про подію чи про особу. Одним з таких матеріалів стало й відео за участі Михайла Івасюка», — зазначила Марія Мицан, архівістка Суспільного.
Читайте також: Марія Фрей: «Стійкість — це безперервний процес»
Гостям вечора показали відео, де Михайло Івасюк розповідає про своє рідне село, навчання в ліцеї, радість від творчості, про матір та письменницю Ірину Вільде. На іншому відео — засуджує румунський націоналізм під час свого виступу в університеті.
«Михайло Григорович зреалізувався вповні як громадський діяч. Він був потрібен. Він був обличчям інтелігенції Буковини у тому часі. І я пам’ятаю ті виступи, які були в Чернівцях, я була свідком тих подій. Коли брав слово Михайло Григорович Івасюк, стояла дивовижна тиша. У нього була ні на кого не схожа артикуляція, несподівані вислови, метафори, формулювання — так міг сказати лише Михайло Івасюк», — згадала Світлана Кирилюк.
«Тато дуже багато працював над історією України, знав її. І відповідно він її оспівав у казках, повістях, у своїх романах. Він був буковинець від початку до кінця і прищепив цю любов нам», — розповіла донька Михайла Івасюка Галина Івасюк.
За словами Таїсії Турчин, керівниці департаменту «Медіатека» Суспільного, робота з архівами сьогодні має не лише дослідницьке, а й суспільне значення. У команді Суспільного нині працюють не тільки з центральними архівами, які збереглись достатньо, а й з архівами в областях, які потребують впорядкування.
«Локальні аудіовізуальні архіви загалом, на жаль, зараз погано досліджені. Саме тому в нас по всій Україні є архівісти, і ми зараз робимо багато, щоб дослідити, описати й зберегти ті матеріали, які залишились нам у спадок. Сьогодні ми показали матеріали, опрацьовані нашою командою в Чернівцях, ми побачили, як Михайло Івасюк жестикулює, як він цікаво артикулює, і це, мені здається, доповнює і наповнює наше розуміння, яким він був і ким залишиться для нас. І я б хотіла всіх закликати заходити на наш сайт Суспільне Медіатека, підписатись на наші соцмережі і поширювати наші матеріали», — сказала Таїсія Турчин.
Звернення до архівів — це спосіб захисту власної ідентичності, упевнена Ірина Гоць, керівниця платформи Суспільне Медіатека:
«Це важливо і цінно в той час, коли у нас намагаються забрати нашу культурну спадщину і нашу ідентифікацію — як українців, як особистостей, як народу, як нації. Завжди, а особливо зараз, треба розуміти наскільки архіви важливі. Це матеріали для дослідження подій та людей, для вивчення історії та процесів. Тому ми не лише оцифровуємо такі цінні матеріали з минулого, а й накопичуємо сучасний архів, особливо архів війни. Я переконана, ці відео та аудіо мають бути доступними для широкого кола людей. Саме для цього й існує сайт Суспільне Медіатека, аби такі скарби не припадали пилом на полицях, не обмежувались доступом лише обмеженому колу людей. Ми щодня публікуємо щось нове — на платформі, у соцмережах. Таким чином закликаємо досліджувати та вивчати ці матеріали. Як показала і ця подія, присвячена Михайлові Івасюку, — в Україні стільки великих і багатогранних людей, які не надто відомі широкому загалу».
Професор кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка Михайло Гнатюк поділився спогадами про зустрічі з Івасюком у Львівському університеті. Він згадав лекцію письменника як приклад виняткової фахової глибини і подякував команді Суспільне Медіатека за роботу.
Читайте також: Документальний фільм «Сліди» покажуть на Берлінале
Нагадаємо, Суспільне Мовлення отримало у спадок після реформування державних телеканалів і радіо величезні масиви відео- й аудіоданих — не лише центральних, а й усіх обласних телерадіокомпаній. Разом із партнерами команда розпочала оцифровувати ці записи, впорядковувати їх у каталоги та розміщувати на платформі Суспільне Медіатека, де їх може переглянути чи послухати кожен.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео й аудіо Суспільного від 1920-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
