Вперше фанат футбольного клубу "Карпати", нині – військовослужбовець ЗСУ Антон Петрівський поїхав підтримувати улюблену команду до Києва, коли йому було 13 років. Тоді вони з татом потрапили в сектор, де перебували карпатівські фанати. А ось усвідомлено він долучився до них у років 17-18.
Про це в ефірі Українського радіо. Львів розповів молодший сержант ЗСУ Антон Петрівський.
Хто такі українські ультрас?
За його словами, в Україні фан-клуби могли дружити між собою, а могли й ворогувати. Так Львів завжди мав дружні стосунки з дніпрянами та киянами. А протистояння були з київським "Арсеналом", одеським "Чорноморцем" та футбольним фан-клубом з Запоріжжя.
"Відповідно, воно виливалося не тільки у секторах на стадіонах, але й на вулиці. У поліції (тоді – міліції) завжди було прискіпливе ставлення до таких рухів. Я був одним з "улюбленців" поліції, до якого завжди приходили додому на звірку, чи я є в хаті, чи йду на футбол на початку сезону і перед грою з одеським "Чорноморцем" у Львові. Завжди зранку приходив слідчий або дільничний і питали у сестри чи у сусідів, де я є", — говорить він.
У 2014, під час Революції Гідності, фанати різних футбольних клубів, зокрема "Карпат", "Динамо" та київського "Арсеналу" зустрілися знову і разом стали проти "беркутів".
"У середовищі київського "Арсеналу" до 2014 року було дуже багато представників ліворадикальних поглядів. Але воно мало субкультурний характер. Лише невелика частина з них була переконаними русофілами. Тож Майдан став для них маркером, коли вони мусили обирати, на чий бік стати. Оцей момент, коли представники різних фанатських середовищ стали в протистояння з режимом, для мене показало їхню готовність захищати не тільки інтереси свого клубу, але й інтереси держави", — пояснює Антон Петрівський.
Фанатське перемир’я
У 2014 році представники фанатських футбольних клубів оголосили про перемир’я, оскільки багато хто з них пішов на війну.
"Не могло так бути, щоби фанати різних футбольних клубів опинялися в одному підрозділі та воювали разом. А в той час ті, хто не на війні, між собою б’ється. Це було б по дебільному", — каже він.
Сам Антон також у 2014 році долучився до добровольчого батальйону ОУН. Зізнається, що було лячно прийняти таке рішення.
"Я визнаю, що страх був. Тому я не пішов у березні 2014 року. Десь з місяць я переборював свій страх. Я знав, що буде війна з Росією і мріяв про цю війну. Я думав: ну давайте, ми поб’ємося, ми вас поб’ємо і ви відстанете. Але коли війна стала реальністю, це викликало страх", — розповідає військовослужбовець.
Проте, за його словами, тоді не так просто було потрапити на війну. В батальйонах "Азов" та "Донбас" йому відмовили, бо там була черга з охочих.
У 2022 році Антон Петрівський прийшов до військкомату, де виявилося, що в нього нема військового квитка. Але скориставшись своїм посвідченням учасника бойових дій, напросився до 80-ї бригади.
Водночас, каже, жодного перемир'я з російськими фанатами бути не може. Понад те, українські ультрас нищать їх на полі бою.
"Московити зробили якийсь підрозділ з футбольних фанатів. Але я не скажу, що він себе якось особливо показав. Ми мали справу з ними під Кліщіївкою і "зажмурили" декого з них. І це – чудово. Це мало б збити їхній запал. Російським фанатам не вистачило стрижня", — каже він.
Шеврони футбольних фанатів
За словами Антона Петрівського, ультраси, які стали до лав ЗСУ, разом з шевронами своїх бригад, носять і шеврони футбольних клубів, які вони підтримують.
"У мене є польовий шеврон львівських "Карпат" на броніку. І я з ним ходжу з початку війни. З такими самими шевронами ходять представники інших фанатських середовищ. Якщо я бачу когось з шевроном з буквою "Д", то це означає, що це – представник київського "Динамо", — говорить він.
Щоправда, такі шеврони носять не тільки футбольні фанати, але й мешканці того міста, де функціонує футбольний клуб.
"Польовий шеврон "Карпат" має прив’язку до Львова. І я знаю багатьох львів’ян, які носять такий шеврон, щоби показати, що вони — львів’яни", – каже Антон.
Навіть перебуваючи на передовій, футбольні фанати підтримують свої клуби. За його словами, йому доводилося дивитися матч за участю "Карпат", сидячи в окопах.
"У нас є вибір: дивитися матч за участі "Карпат" або англійського чемпіонату. Я хочу дивитися на гру свого клубу. Для мене це важливо. У листопаді 2022 року ми перебували у селі Макіївка і дивилися футбольний матч. Я не пам’ятаю, з ким тоді грали "Карпати". Але перший удар по м’ячу зробив військовослужбовець ЗСУ, наш побратим та товариш по футбольному угрупованню "Прайд" з позивним Мілан. І це було дуже весело та емоційно", — говорить Антон.
Після перемоги Антон Петрівський має намір повернутися у фанатський сектор.
"Я повернуся разом зі своєю донькою", — пообіцяв він.
