Подарувала вишиту писанку Анджеліні Джолі: історія волонтерки з Луганщини

Подарувала вишиту писанку Анджеліні Джолі: історія волонтерки з Луганщини

Від початку війни, з 2014 року, Оксана Нежальська з Луганщини почала волонтерську діяльність. Жінка розвозила продукти літнім людям у довколишні та віддалені села. У серпні 2014 року машина, де була Оксана, підірвалася на міні. Через це жінка втратила обидві ноги. Переїхавши на Львівщину, волонтерка опанувала кілька нових професій, навчилась вишивати та навіть подарувала власноруч створену писанку Анджеліні Джолі.

Оксана Нежальська розповіла свою історію Суспільному.

День, який змінив долю

Оксана Нежальська у мирному житті працювала вчителькою початкових класів, згодом вела гурток екології і валеології у Центрі дитячої і юнацької творчості на Луганщині. Була головою профспілкового комітету.

Під час війни, 10 років тому, жінка почала волонтерити. Регулярно розвозила продукти малозабезпеченим літнім людям, самотнім бабусям і дідусям у віддалені і довколишні села, відгукувалася на потреби нужденних. Коли ситуація на Луганщині загострювалась, разом із продуктами возила ліки, батарейки та інші необхідні речі.

У серпні 2014 року жінка разом з подругою та водієм як зазвичай їхали до людей. Та коли авто проїхало залізничний переїзд, натрапило на протитанкову міну. Оксані відірвало одну ногу, другу розтрощило і вона знепритомніла. Водій отримав поранення, а напарниця загинула на місці. Опритомніла жінка на п’ятий день у лікарні. Другу ногу врятувати також не вдалось, її ампутували згодом.

"23 серпня цього року вже буде десять років, як це все сталось. Мені тоді було 42 роки… Я б мала сидіти на місці подруги, як це було завжди. Але чомусь цього разу ми сиділи не так. У результаті вона загинула, а я ні", — пригадує події того дня Оксана Нежальська.

За її словами, перший рік був для неї найважчим. У лікарні міста Антрацит жінка пробула до жовтня. За нею певний час доглядала донька. Пізніше волонтери з Харкова запропонували доправити її на лікування в місцеву лікарню. Завдяки благодійникам вдалось пройти лікування, реабілітацію та протезування в Австрії та Словаччині.

Доступний і привітний Львів

Перебуваючи у Словаччині, Оксана Нежальська познайомилась із львівською психологинею. Вона ж запропонувала після лікування та реабілітації за кордоном продовжити відновлення у Львові. Як розповідає луганчанка, вибір в неї був невеликий, бо знала, що хороших реабілітаційних центрів в Україні небагато: у Вінниці, Лютежі (під Києвом), Львові та Краматорську. Оскільки для жінки усі ці міста були нові, пристала на пропозицію психологині.

"Я вже тоді налаштувала себе на позитив. Дехто може й дивувався, що я без ніг, без рідних, без роботи, але в мене все добре і часто усміхаюсь. А все тому, що Львів до мене був привітний і навіть доступний. Наприклад, ще тоді, майже десять років тому, я могла на протезах чи кріслі колісному їздити маршрутками, трамваями, самі водії допомагали мені зайти чи заїхати всередину салону, а пасажири подавали руки і пропонували поміч", – розповідає жінка.

Оксана Нежальська каже, що зараз багато водіїв на зупинках громадського транспорту її уже впізнають. Дехто старається під’їхати ближче, щоб легше було заїхати на кріслі колісному. Найгірше, за її словами, виходити на вулицю і добиратись транспортом взимку, коли багато снігу. У такі дні їй часто доводиться просто залишатись у квартирі.

У реабілітаційному центрі "Галичина" у Львові жінка опанувала нову професію – туризм і навіть розробляла спеціальні доступні маршрути для людей з інвалідністю. Згодом було ще кілька навчань, курсів, а відтак нових професій. Вже чотири роки Оксана Нежальська працює у Львівському міському центрі соціальних послуг та реабілітації "Джерело" методисткою у роботі з молоддю з інвалідністю.

Вишиті роботи замовляють в Україні та з-за кордону

Після ампутації ніг жінка захопилася вишиванням. Каже, це хобі рятувало її і під час карантину, і війни від поганих думок. Серед вишитого є близько 10 скатертин на стіл, понад 30 рушників на кошики, чимало краваток і метеликів для сорочок, а ще іграшки, писанки, новорічні кульки, кухонні серветки, навіть весільний рушник. Також Оксана Нежальська робить ляльки-мотанки та в’яже чохли (шубки) на кружки.

"Усі мої роботи різні. Вишиваю різними техніками, наприклад, на одному з рушників їх було близько десяти. Це і вишивка хрестиком, гладдю, болгарським хрестиком, французьким вузликом, стрічками. Мій рекорд – це готова скатертина розміром метр на метр двадцять за три тижні", – розповідає майстриня.

Вишиті новорічні кульки
Вишиті новорічні кульки. Фото з особистого архіву Оксани Нежальської

За її словами, усе вишите або дарує, або робить на замовлення. Часто вишивку замовляють харків’яни.

"23 лютого 2022 року ввечері я відправила посилку у Харків, а вже вранці наступного дня почалась повномасштабна війна. Посилка йшла майже півтора місяці. При тому місяць прямувала до самого Харкова, а потім ще трохи часу пішло, щоб дійти у Львівську область. Річ у тім, що довелось робити переадресацію, оскільки люди втекти від війни у Стрий. Зрештою, усе дійшло неушкодженим. Це були іменні писанки: для мами, тата і трьох синів", – каже Оксана.

Оксана Нежальська
Оксана Нежальська. Фото з особистого архіву Оксани Нежальської

Вишиті роботи у майстрині замовляють не лише з різних міст України, а й з-за кордону. Так вироби вже поїхали в США, Італію, Польщу, Німеччину, Францію. А два роки тому, коли до Львова, і зокрема у центр "Джерело", завітала американська кіноакторка та пані-посол доброї волі ООН Анджеліна Джолі, Оксана Нежальська подарувала їй одну зі своїх сувенірних кульок-писанок, виконану в українському стилі.

"Подарувала їй ту писанку, ну не знаю, вона так тішилась, я думаю, для неї ці вироби та й щось значать", — каже Оксана Нежальська.

Жінка розповідає, що тішиться тому, що її роботи приносять радість іншим, тож продовжує творити.

На початок