Наталія Берник працює в інфекційній лікарні. Разом із нею на роботі чоловік – Ігор Берник. Подружжя – лікарі, від початку карантину у лікарні проводять більшість часу.
"Останні 5 тижнів тягнуться – як один день, часом тяжко згадати, що сьогодні за день. Ризик заразитися все-таки є, хоча ми всі в засобах захисту, так само є ризик як і самому захворіти, так і заразити домашніх, рідних. Фізично - це тяжко і морально - так само, але кожен розуміє, що це його робота", – розповідає заступник головного лікаря обласної інфекційної лікарні Ігор Берник.
"Ти дзвонив мені, там все в тебе в порядку? Хворих багато…Ще мушу дочекатися аналізів рентгену", - телефонує лікарка обласної інфекційної лікарні Наталія Берник сину у перерві між роботою.
Поки батьки на роботі, удома на них чекає троє дітей. Найстаршій Мар`яні – 19 років.
"Лягають всі обов’язки на мене, сестра допомагає багато у чому, так само є й навчання. Ясно, що я хвилююся: вчуся за кордоном, тому дуже рідко бачуся з батьками, а зараз - ще рідше, не дуже маю змогу спілкуватися з ними у соцмережах, бо вони постійно зайняті. Пишаюся, бо це така світова проблема і прикольно, що батьки допомагають", – каже донька лікарів Мар’яна Берник.
Молодші – десятикласниця Аня та п’ятикласник Роман тим часом роблять уроки.
"Вони встають о 6 ранку, збираються, в 7 годині вже виїжджають на роботу. А приходять об 11 вечора, або й пізніше – як буває", – розповідає про батьків донька лікарів Аня Берник.
"Хвилююся. Вони працюють у лікарні. Хвилююся, бо вони ходять біля хворих і можуть теж заразитися. Зараз вони довше на роботі і без них якось сумно", – розповідає син лікарів Роман Берник.
Ігор Берник каже, допоки не випишуть останнього здорового пацієнта – доти працюватимуть.
«Будемо працювати стільки, скільки треба і так, як треба. Будемо дуже дякувати кожному, хто нам буде допомагати», - розповідає Ігор Берник.
