Сьогодні, 1 липня, у Львові попрощалися із дисидентом, поетом-шістдесятником Ігорем Калинцем, який помер 28 червня. Його поховали на Личаківському кладовищі.
Як повідомила кореспондентка Суспільного, чин похорону розпочався в 12:00.
Ігор Калинець — автор 17 збірок поезії, численних прозових творів, публіцистичних статей. За участь у дисидентському русі його засудили до 6 років ув'язнення суворого режиму та 3 років заслання. Покарання він відбував у концтаборах у Пермі разом з Іваном Світличним, Василем Стусом, Миколою Горбалем, Степаном Сапеляком та іншими.
Перед похованням донька Ігоря Калинця Дзвінка Калинець-Мамчур говорила про те, що на похорон її батька не треба приносити квіти та вінки, а гроші за бажанням можна перерахувати на ЗСУ.
"Для мене це не просто батько, це постать, яка мене виховувала змалечку в такому дусі, як, напевно всіх вас, по його книжках. Це дуже високоестетичний поет, то я закликаю зараз, якщо маєте хвильку часу, просто читайте його поезію, читайте його видання, спогади", — розповіла Дзвінка Калинець-Мамчур.
Також сьогодні, 1 липня, як повідомили в пресслужбі Львівської міської ради, через похорон Ігоря Калинця в місті приспустили державні прапори.
"Я запізнався з паном Ігорем, коли з’явився у таборі суворого режиму на Уралі. Там вперше я з ним познайомився і він закінчував вже свій термін, а я, тільки молодий "зек" прийшов, для мене він був прикладом того, як спокійно можна нести наслідки свого вибраного шляху", — розповів дисидент та політв'язень Мирослав Маринович.
За словами львівського поета Ростислава Кузика, про Ігоря Калинця як поета він дізнався ще з дитинства.
"Ігор Калинець був дуже світлою людиною, я дуже радію, що мені випало бути з ним знайомим, я знав Ігоря Калинця насамперед як поет, про нього дізнався ще з дитячого віку. Вже пізніше відкрив інші фрагменти його біографії, гадаю що це важка втрата для всіх нас", — зазначив Ростислав Кузик.
Що відомо про Ігоря Калинця
Ігор Калинець — поет і прозаїк, один із чільних представників пізньошістдесятницької генерації і дисидентсько-самвидавного руху в Україні, політв’язень. Почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка. Відмовився від Ордену Ярослава Мудрого IV ступеня на знак протесту проти зросійщення.
Чоловік народився 9 липня 1939 року у Ходорові (нині Львівська область, — ред.). У 1956-1961 роках навчався у Львівському університеті на філологічному факультеті. Після закінчення працював у обласному архіві.
За участь у дисидентському русі 11 серпня 1972 року Ігоря Калинця засудили до 6 років ув'язнення суворого режиму та 3 років заслання. Покарання він відбував у концтаборах у Пермі разом з Іваном Світличним, Василем Стусом, Миколою Горбалем, Степаном Сапеляком та іншими. Заслання відбував разом із дружиною Іриною Стасів-Калинець на Забайкаллі, у с. Ундино-Посєльє, Балейського району в Читинській області.
На волю вийшов у 1981 році (реабілітований у 1990). Після повернення до Львова працював у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника.
З 1987 року разом із дружиною Ігор Калинець почав відігравати провідну роль у пробудженні вільного культурного і громадського життя Львова: організовував масові акції пам'яті поета Богдана-Ігоря Антонича, композитора Василя Барвінського, брав участь у виданні журналу "Євшан-зілля".
Поет отримав Державну премію України імені Тараса Шевченка за книжку вибраних поезій "Тринадцять аналогій" (1992). Окрім творів для дорослих, писав також вірші для дітей.
У 2019 році, з нагоди ювілею, мер Львова Андрій Садовий від громади міста вручив Ігорю Калинцю почесну відзнаку "Золотий Герб міста Львова".
