Майже 50 років у Луцьку живе та творить художниця Оксана Ядчук-Мачинська. Жінка — родом з міста Володимира. Нині її твори є у колекції Волинського краєзнавчого музею, в приватних збірках, використовуються як ілюстрації до друкованих видань.
Як розповіла Суспільному волинянка, вона змалечку любила гуляти на берегах місцевої річки Луги, а потім свої відчуття передавала в лініях та кольорі на папері.
"Мені здавалося, що всі люди — художники, що іншої професії немає. Мені дуже хотілось виражатися. Навчалася в природи, у тварин, в людей, в оточення, любувалася світом, негативу не пам’ятаю", — каже художниця.
Після закінчення Київського художньо-промислового технікуму волинянка працювала у Луцькому художньо-оформлювальному комбінаті.
"Я отримувала замовлення. Спочатку це були малюнки в дитячі садки, згодом розписи брала. Потім я освоювала древні техніки Єгипту – енкаустику. Кабінети мод – ще була така хвиля. І по всій Волині пішли замовлення. Черга в мене на три роки вишукувалась".
Оксана Ядчук-Мачинська розповідає: їй подобалось це робити, але паралельно із замовленнями в художньому комбінаті шукала свій стиль у живописі.
"Моя майстерня — це моє місце сили, де я збираюсь з думками, де я творю фактично щодня,— говорить художниця, — Коли немає натхнення, іду гуляти в парк, збираючи листя. Сюжети народжуються самі по собі".
В доробку мисткині здебільшого олійний живопис на полотні. Також є графічні роботи та картини акрилом.
"Ця робота була написана в день війни, її початку, після вибухів. Я прибігла в майстерню і схопила те, що було під рукою. Я фіксувала страшні миті: прибігала і писала роботи",— пригадує волинянка.
Початок повномасштабного вторгнення, каже, важко переживала емоційно.
"Як почалась війна, мені хотілось кричати. Я плакала багато, мене це дуже ранило, як і всіх. І я захворіла паралельно" — говорить Оксана Ядчук-Мачинська.
За словами художниці, у 2023 році під час лікування і під час ремісії, коли могла в руці тримати ручку, олівець, записувала власні думки у блокнот:
"Цей блокнот був завжди зі мною: і в день, і в ночі, коли не спалося. Не вмикаючи світло, я навпомацки його брала і писала, що мені боліло".
Художниця зізнається: через хворобу рік не малювала картини.
"Я не могла ні писати, ні малювати довгий період — ні фізично, ні морально, і бажання не було. В мене була паралізована права рука і нога, — каже, — Я тільки в думках щось малювала. Після четвертої хімії було дуже важко. Потім потрішки заставляла себе працювати".
Оксана Ядчук-Мачинська додала: власну виставку "Мій шлях", що відкрилася Луцькому художньому музеї, присвятила усім рідним, друзям та знайомим, які підтримали її під час лікування.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.
